Вульгаризм
ВУЛЬГАРИ́ЗМИ (від лат. vulgaris — звичайний, простий) — грубі або брутально-лайливі слова й вирази. Відзначаються різко негатив. стиліст. забарвленням, експресивністю. У худож. літературі вживаються для надання мові твору просторічно-побут. колориту, як засіб морал., соц.-політ. характеристики персонажів, сатир. чи гуморист. зображення дійсності («Енеїда» І. Котляревського, «Сон» Т. Шевченка, «Кайдашева сім’я» І. Нечуя-Левицького, «Між двох сил» В. Винниченка, новели В. Стефаника, Марка Черемшини, усмішки Остапа Вишні, гуморески П. Глазового та ін.). Надмірне або стилістично немотивоване вживання В. знижує худож.-естетичні якості твору. В укр. поезії та прозі 90-х рр. вживання В. значно розширилося, зокрема як реакція на фарисейський пуризм рад. мовного стандарту, також під впливом перекладів із сучас. зх. літ-р; характерне для представників «Бу– Ба–Бу», поезій В. Цибулька, романів «Рекреації», «Московіада» Ю. Андруховича, деяких творів Ю. Покальчука, «Польових досліджень з українського сексу» О. Забужко, в діаспорі — Ю. Тарнавського. В. у деяких творах, особливо авторів молодого покоління, є наслідуванням моди, що не справляє враження художньо виправданого, розрахов. швидше на епатаж.
Рекомендована література
- Ставицька Л. Арґо, жарґон, сленг. Соціальна диференціація української мови. К., 2005.