Вундт Вільгельм-Макс
ВУНДТ Вільгельм Макс (Wundt Wilhelm Max; 16.08.1832, Неккарау, поблизу м. Мангайм, Німеччина — 31.08.1920, Ґросботен, поблизу Ляйпцига) — німецький психолог, фізіолог, філософ і мовознавець. Член багатьох іноземних академій та наукових товариств. Медицину вивчав у Гайдельберзі. Доцент, від 1864 — професор фізіології у Гайдельберзі; від 1874 — професор кафедри індуктивної філософії в Цюриху; 1875–1917 — ординарний професор, 1889–90 — ректор Ляйпцизького університету, де організував першу у світі лабораторію експериментальної психології (1897). Запропонував план розробки фізіологічної психології як науки, що використовує метод лабораторного експерименту для розчленування свідомості на елементи з метою зʼясування закономірного звʼязку між ними. За Вундтом, експеримент сприяє розкриттю елементарних психічних процесів, але його неможливо застосувати до складних психічних процесів (мова, мислення). Недолік психології Вундта — заперечення залежності психіки від законів матеріального світу. У 1883–1903 видавав журнал «Philosophische Studien» (20 т.). Визнавав існування описової та історичної психології. Центральну роль у душевному житті відводив волі. У тлумаченні співвідношення душі та тіла, психічного й фізичного, виходив з первинності першого чинника. На думку Вундта, душа (дух) є фундаментом матерії, а не навпаки. Логіку розглядав як теорію форм синтезуючого мислення, на яку має спиратися методологія наук. Згідно з Вундтом, етика — апріорне знання абсолютних цінностей. Хоч опис звичаїв різних груп людей з погляду психології утворює необхідне підґрунтя для формування моральних норм, головним у цьому процесі є історично конкретизована рефлексія абсолютних цінностей. Розробив концепцію аналітичної інтроспекції, концепцію суспільних наук: незважаючи на те, що суспільство у своєму розвитку ніколи не перебуває у стані спокою, можна виділити відносно стійкі соціальні стани. У розумінні філософії Вундт виходив з розподілу пізнання на безпосереднє сприйняття, свідоме пізнання (спеціальні науки) і розумове пізнання (філософія).
Додаткові відомості
- Основні праці
- Grundzüge der physiologischen Psychologie. 1874; Zur Moral der literarischen Kritik. 1887; System der Philosophie. 1889; Naturwissenschaft und Psychologie. 1911 (усі — Ляйпциг); Введеніе въ психологию. О., 1912; Очерки психологии. Москва, 1912; Естествознание и психология. С.-Петербург, 1914.