Вургун Самед

ВУРГУ́Н Самед (Vurǧun Səməd; справж. — Векілов Самед Юсіф Оглу; Vəkilov Səməd Yusif Оǧlu; 12. 05. 1906, с. Верхнє Салагли, нині Азербайджан — 27. 05. 1956, Баку) — азербайджанський поет і громадський діяч. Нар. поет Азербайджану (1956). Академік АН Азерб. РСР (1945). Навч. у Азерб. університеті та Літ. інституті в Москві (1929–31). Розквіт Азербайджану — осн. тема поет. зб. «Кönül dəftərі» («Книга серця», 1934), «Аzərbаусаn» («Азербайджан», 1935), «Аzаd іlhаm» («Вільне натхнення», 1939), епіч. поем «Муғaн» («Муган», 1949), «Аjҝүn» («Айгюн», 1951) та ін. Мрію про щастя, боротьбу народу за світле життя відтворив у істор. поемах «26» (1935), «Üsyаn» («Повстання», 1936), а також у поемах «Qiz qаlаsi» («Дівоча вежа»), «Bulaq əfsаnəsi» («Легенда про джерело»; обидві — 1935), «Аj əфсанəси» («Легенда про місяць», 1941) та ін., в основу яких покладено легенди. Автор героїко-романт. драм на істор. теми: «Vagif» («Вагіф», 1937; Сталін. премія, 1941), присвяч. азерб. поетові-лірику 18 ст.; «Хаnlаr» (1939; укр. перекл. — «Сходить сонце (Ханлар)», К., 1952), в якій змальовано визв. боротьбу азерб. народу; «Фəрhaд вə Ширин» («Фергад і Шірін», 1941; Сталін. премія, 1942). Патріот. звучання сповнені твори, напис. у роки 2-ї світової війни, зокрема філос. п’єса «Инсан» («Людина», 1945). Деякі вірші цього часу присвяч. Україні — «Украjна партизанларына» («Українським партизанам»), «Ҝѳjəрчин» («Голуб»). Переклав поеми «Катерина» і «Мар’яна-черниця» Т. Шевченка. Усі названі твори В. опубл. у Баку. Автор ст. «Мəhəbbət dolu qəlb» («Серця, сповнені любові», 1938; опубл. у кн. «Світова велич Шевченка», т. 2, К., 1964), «Бизим гардашлыüымиз» («Наше братерство», 1953) — про азерб.-укр. літ. зв’язки. Укр. мовою окремі твори В. перекладали О. Ющенко, В. Гурвич, А. Адаліс, П. Антопольський, В. Сергєєв, В. Кафаров, Ю. Феоктистов.

Літ.: Ахундов Н. Самед Вургун. Библиография. Баку, 1965.

Ф. Ґ. Туранли