Гіляровський Володимир Олексійович
Визначення і загальна характеристика
ГІЛЯРО́ВСЬКИЙ Володимир Олексійович (крипт. — Вл. Г-ий; 26. 11(08. 12). 1855, маєток графа Олсуф’єва Вологод. губ., Росія — 01. 10. 1935, Москва) — журналіст, письменник, спортивний діяч. Козацького роду. Учасник рос.-турец. війни 1877–78. Навч. у Вологод. гімназії. 1871 втік з дому, мандрував 10 р. Був цирковим борцем, артистом. Від 1881 жив і працював у Москві. Був співроб. та актив. дописувачем у г. «Московский листок» (1882), «Русские ведомости» (1883– 89), «Россия» (1889–1902 — зав. моск. відділу), ж. «Русское слово» (1901–13); видавав «Журналъ спорта» (від 1908). У публікаціях майстерно відтворював звичаї та побут Москви. Заснував і очолював Рос. атлет. товариство (від 1899), був відомий у товаристві під прізвиськом «дядько Гіляй». Автор нарисів і оповідань про життя бідноти (кн. «Трущобные люди», 1887; «Негативы», 1900; «Были», 1909). Спогади про знайомства з відомими людьми відтворив у кн. «Москва и москвичи» (1926; 2004), «Мои скитания» (1928; 2003), «Друзья и встречи» (1934). Г. разом із Д. Яворницьким позував І. Рєпіну при написанні картини «Запорожці» (1891). Д. Яворницький залишив спогади про Г., де детально описав його характерну зовнішність. Скульптор М. Андреєв ліпив із Г. образ Тараса Бульби для барельєфа пам’ятника М. Гоголю. Г. добре володів українською мовою. Для «Кобзаря» (1906, ред. І. Бєлоусов) переклав кілька поезій Т. Шевченка, зокрема «Ой три шляхи широкії». Брав активну участь у влаштуванні шевченків. вечорів, збиранні коштів на пам’ятник поетові (1911). Написав спомини «На родине Гоголя: Из поездки по Украине» (1902), «Запорожская Сечь» (1925). Автор кн. «Казаки» (1914), «Год войны: Думы и песни» (1915), «Грозный год» (1916), посмертно вийшли «Москва газетная» (1960), «Сочинения» (т. 1–4, 1967; 1989). Усі зазнач. твори Г. опубл. у Москві.