Гіперреалізм
ГІПЕРРЕАЛІ́ЗМ (від гіпер... і реалізм) — напрям в американському та європейському мистецтві раннього постмодернізму. Ін. назви — суперреалізм, фотореалізм, новий реалізм, гострофокус. реалізм, слайдизм, документалізм, радикал. реалізм, оптич. реалізм, холодний реалізм, постпоп-ілюзіонізм. Виник наприкінці 1960-х рр. у США як антитеза поп-арту, опозиція до поширених тоді живопис.-експресив. абстракції та мінімалізму, як реакція на вплив на візуал. мистецтва фотографії, кіно, телебачення, фоторепродукцій, реклами. У 1970-і рр. набув розвитку в країнах Європи. Найбільш виразно проявився в живописі та скульптурі. В основі Г. — уведення до традиц. худож. практик фотообразів, погляду на реальність крізь фотообʼєктив, повернення до сюжетності та зображальності в мистецтві, інтерес до банал. побут. сцен, що відтворюють фрагменти індустр. урбаніст. середовища. Стилістика Г. будується на імітації фотографії засобами живопису, прагненні гранич. обʼєктивності у відтворенні предметів, вилученні з худож. мови творів індивідуальності митця, для чого використовуються мех. засоби копіювання: репроекція, розфарбування масштаб. сітки, аерограф замість пензля, фарборозпилювачі, трафарети, акрил. фарби, шліфування поверхні готової картини. Особлива увага приділяється зображенню блискучих поверхонь — скла, поліров. граніту, покриття автомобілів тощо. Серед митців цього напряму — Д. Едді, Р. Естес, Р. Ґоінґс, Р. Коттінґем, Б. Шонцайт, М. Морлі, Ч. Клоуз, Д. Кесслер, Р. Бехтль, О. Флек, Ґ. Кановитц. Скульптура Г. (Дж. де Андре, Д. Гансон) — муляжі з живих фігур, натуралістично розфарбов. й одягнуті у готовий одяг. Д. Гоуерт, Й. Бен Йєгуда у такий самий спосіб створювали муляжі тварин, використовуючи хутро та шкіру.
У рад. мистецтві наприкінці 1970– 80-х рр. Г. став першою легал. течією на тлі офіц. образотворчості соц. реалізму. Позначився у мистецтві Естонії (А. Кесккюла, А. Толтс, М. Кильк, І. Крууземе, Р. Таммік, Е. Тегова, Х. Поллі), Латвії (М. Поліс), РФ (О. Волков, А. Петров, Є. Амаспюр). Серед укр. митців, які працювали у напрямі Г. — графік С. Гета, живописці С. Базилєв, С. Шерстюк. Використовуючи тех. засоби Г., твори вітчизн. митців мали на меті акцентувати увагу на несподіваності погляду на сучасність, зосереджуючись на сюжетах із приват. життя.
Рекомендована література
Завантажити статтю
