ГІРНИ́ЧЕ ПРА́ВО — галузь права, що являє собою сукупність правових норм, які регулюють гірничі від­носини з метою забезпече­н­ня раціонального, комплексного викори­ста­н­ня надр для задоволе­н­ня потреб у мінеральній сировині та інших потреб су­спільного виробництва, охорони надр, гарантува­н­ня при користуван­ні надрами без­пеки людей, майна та довкі­л­ля, забезпечують охорону прав і закон­них інтересів під­приємств, установ, організацій та громадян. Структурно Г. п. входить до такої комплекс. галузі екол. права України, як природоресурсне право. Гірн. від­носини в Україні регулюються Кон­ституцією України, Кодексом України про надра (1994), Гірничим Законом України (1999), законами України «Про охорону навколишнього природного середовища» (1991), «Про охорону праці» (1992), «Про пожежну без­пеку» (1993), «Про Цивільну оборону України» (1993), «Про забезпече­н­ня санітарного та епідемічного благополуч­чя населе­н­ня» (1994), «Про видобува­н­ня і пере­робку уранових руд» (1997), «Про державне регулюва­н­ня видобутку, виробництва і викори­ста­н­ня дорогоцін­них металів і дорогоцін­ного камі­н­ня та контроль за операціями з ними» (1997), «Про угоди про роз­поділ продукції» (1999), «Про аварійно-рятувальні служби» (1999), «Про державну геологічну службу України» (1999), «Про нафту і газ» (2001) та ін. законами України й прийнятими від­повід­но до них нормативно-правовими актами, зокрема між­галуз. і галуз. правилами без­пеки, що включають норми без­печ. веде­н­ня гірн. робіт, викори­ста­н­ня гірн.-шахт. та електротех. устаткува­н­ня, рудник. і карʼєр. транс­порту, вимоги щодо провітрюва­н­ня та протиаварій. захисту гірн. виробок, додержа­н­ня пилогазового режиму, вироб. санітарії, охорони праці й довкі­л­ля; між­галуз. та галуз. правилами тех. екс­плуатації, що встановлюють вимоги і норми щодо ефектив., без­печ. й екологічно чистого проведе­н­ня гірн. робіт, організації та упр. виробництвом; єдиними правилами без­пеки при під­рив. роботах, що встановлюють порядок зберіга­н­ня, транс­портува­н­ня та викори­ста­н­ня вибух. матеріалів під час проведе­н­ня гірн. робіт.

Ви­да­н­ня перших спец. правових актів, за мету в яких було по­ставлено врегулюва­н­ня процесів надрокористува­н­ня, припадає на серед. 13 ст., коли країни Зх. Європи почали бурхливо роз­вивати гірн. справу (Кутногір., Фрайбер., Госляр., Йохим­стальський гірн. статути, Йіглав. закон «Гірниче право» 1249 та ін.).

Серед законодав. актів, що належали перу укр. право­знавців і посіли чільне місце в історії Г. п., слід від­значити Закон королівства Галіції, Володимерії (Лодомерії) та Великого герцогства Краківського «Про нафту» від 17 грудня 1884. Важливу роль у формуван­ні Г. п. ві­діграли Гірн. кодекс УРСР (1928) та Кодекс УРСР про надра (1976). Сучасна система Г. п. України охоплює заг., особливу та спец. частини, які включають в себе на­ступні правові ін­ститути: правові основи упр. і держ. регулюва­н­ня у сфері викори­ста­н­ня та охорони надр; право власності на надра; право користува­н­ня надрами; право охорони надр; екон.-правовий механізм у сфері надрокористува­н­ня; юрид. від­повід­альність за поруше­н­ня гірн. законодавства; правовий режим проектува­н­ня, будівництва та введе­н­ня в екс­плуатацію обʼєктів, повʼязаних з користува­н­ням надрами; право геол. ви­вче­н­ня надр; право видобува­н­ня корис. копалин; право викори­ста­н­ня під­зем. простору; право користува­н­ня надрами в акватор. і охорон. зонах; правовий режим зупине­н­ня екс­плуатації, консервації та ліквідації обʼєктів, повʼязаних з користува­н­ням надрами; правове забезпече­н­ня охорони надр; право без­пеки надрокористува­н­ня; між­нар. гірн. право; гірн. право зарубіж. країн.