Гірські ґрунти

ГІРСЬКІ́ ҐРУНТИ́ — ґрунти, роз­по­всюджені в гірських ландшафтах. За­ймають 30, 65 млн км² площі суші земної кулі (21%), в Україні — 31,5 тис. км² (5,2 %). Осн. фактором гео­графії Г. ґ. є висотна поясність, зумовлена зміною клімат. умов, рослин­ності та ін. компонентів природ. комплексу. Зі збільше­н­ням висоти зменшується температура повітря на 0,5–0,6 ОС на кожні 100 м і його вологість при збільшен­ні опадів, у звʼязку з чим висотний набір Г. ґ. за генет. спектром насамперед залежить від широтно-зонал. і довготного положе­н­ня гір, їхньої висоти над р. м., орієнтува­н­ня хребтів та екс­позиції схилів. Кількість Г. ґ. за типовим різномані­т­тям ґрунто­утворе­н­ня зро­стає від гумідних до арідних умов знаходже­н­ня базисних зон. Під­ніж­жя пн.-сх. частини Укр. Карпат знаходиться у вологій частині Лісо­степу з фоновими ясно-сірими лісовими поверх­нево гле­йовими ґрунтами, їхній вертикал. роз­поділ пред­ставлений буроземно-підзолистим поверх­нево оглеєним, буроземним опідзоленим і буроземним акумулятивним типами ґрунто­утворе­н­ня. Пн. під­ніж­жя Крим. гір роз­ташоване в зоні пд. чорноземів, вертикал. катена пред­ставлена спектром степ., лісо­степ., бурозем. і гір. чорноземоподібного ґрунто­утворе­н­ня. Вертикал. зональність Г. ґ. не є прямим аналогом широт. гео­графії ґрунтів. Диференціація біо­геотерміч. умов з висотою може іноді нагадувати пошире­н­ня рослин­ності і клімату в системі широт. зональності, проте в цілому зміна комплексу факторів ґрунто­утворе­н­ня від­повід­но до висотної зональності специфічна для гір. територій. У їхньому покриві є ґрунти, аналогічні рівнин. територіям, а також ґрунти високогірʼя під травʼяни­стою рослин­ністю, гірськотундрові, в яких максимально виражена специфічність гір. ґрунто­утворе­н­ня. В цілому Г. ґ. порівняно з аналогіч. рівнин. територіями вирізняються невеликою грубизною ґрунт. профілю, високим рівнем щебенюватості у звʼязку з пере­важа­н­ням у горах щільних материн. порід і низьким рівнем сортованості матеріалу, який формує ґрунт. товщу. Пере­важа­н­ня в горах схилів різної форми і крутизни зумовлює при­скорений роз­виток процесів схилової денудації, а також формува­н­ня інтенсив. бокового внутр.- і під­ґрунт. геохіміч. від­токів. Унаслідок цього Г. ґ. мають малу грубизну ґрунт. профілю і по­стійне його оновле­н­ня за рахунок залуче­н­ня в процеси ґрунто­утворе­н­ня та вивітрюва­н­ня нових шарів материн. порід, які більшою мірою збагачені первин. і меншою — вторин. мінералами. Характер. ознаками більшості Г. ґ. є слабка диференціація ґрунт. профілю, своєрідний гумус. стан. Кількість гумусу у Г. ґ. під травʼяни­стою рослин­ністю залежить від параметрич. показників вмісту фіз. глини та гідротерміч. умов, під лісовими ценозами — від спів­від­ноше­н­ня між лісовою рослин­ністю і травʼяним покривом, що ви­значається сприятливістю екол. умов для лісової флори. Так, накопиче­н­ня гумусу у бурозем. опідзолених ґрунтах у межах Укр. Карпат не залежить від їхнього висотного положе­н­ня. В межах одних висот, незалежно від материн. породи, крутизни схилу та його екс­позиції, вони мають різні критерії коефіцієнтів профільного накопиче­н­ня гумусу і від­нос. акумуляції гумусу. Специфічність Г. ґ. зумовлює своєрідні під­ходи до їхнього викори­ста­н­ня, зокрема при залучен­ні до с.-г. виробництва необхідно враховувати високий рівень під­датливості процесам водної ерозії. Зважаючи на великі затрати коштів і ресурсів на обробле­н­ня, їхнє за­стосува­н­ня економічно виправ­дане лише під високорентабельні багаторічні (цитрусові, вино­град, плодові) та ефіроолійні культури. Необхідні від­повід­ні заходи з охорони і систематич. до­гляду за лісовими насадже­н­нями, правильна організація і нормува­н­ня вирубок, оскільки роз­рідже­н­ня гір. лісів порушує їхню ґрунтозахисну функцію; нормува­н­ня випасу високогірських луків і степів для попередже­н­ня руйнува­н­ня ґрунт. покриву.