Гірчак Євген Федорович

ГІРЧА́К Євген Федорович (09. 02. 1898, с. Олексіївка побл. м. Юзівка, нині Донецьк — 27. 02. 1938, Москва) — радянський і компартійний діяч. У 1915 вступив до партії більшовиків. Закін. учител. семінарію. Протягом 1918– 20 воював у складі більшов. армії. Після закінчення Інституту червоної професури у Москві (1925) направлений у розпорядження КП(б)У. Працював у Харків. окружкомі партії. Обраний чл. ЦК КП(б)У, був ред. його друк. органу ж. «Більшовик України». Брав активну участь у публіч. виступах проти О. Шумського і М. Хвильового, підтримував колиш. «боротьбістів» П. Любченка і А. Хвилю, критикував П. Постишева і М. Скрипника. У 1930–33 — заступник наркома освіти УСРР, водночас від 1930 входив до правління ВУСПП. У цей період виступав проти П. Любченка і А. Хвилі, звинувачуючи їх у «потуранні націоналізму» та «націоналіст. контрреволюції». Від 1933 — старший науковий співробітник Інституту рад. будівництва і права при Комуніст. академії у Москві. 14 грудня 1934 заарешт., 2 липня 1935 виключений з партії, 1 серпня 1935 за звинуваченням в участі у контррев. терорист. організації, що готувала терорист. акти проти керівництва комуніст. партії, засудж. до 10 р. позбавлення волі. Під час відбуття покарання як психічно хворий переведений до Моск. обл. тюрем. лікарні. Розстріляний за «контррев. агітацію серед ув’язнених». У 1957 реабіліт. Постановою секретаріату ЦК КПУ 1989 посмертно відновлений у партії.

Завантажити статтю