КРАСУ́СЬКИЙ Костянтин Адамович (02(14). 09. 1867, с. Верейкіно Рязан. губ., нині Моск. обл. — 07. 04. 1937, Баку) — хімік. Брат Івана, батько Володимира Красуських. Доктор хімії (1911), професор (1912), член-кореспондент АН УРСР (1926) та СРСР (1933). Заслужений діяч науки Азерб. РСР (1936). Закін. С.-Пе­тербур. університет (1891), де за­лиш. для під­готовки до професор. зва­н­ня і працював до 1902 на каф. фіз. хімії. 1903–07 — проф. неорган., аналіт. та орган. хімії Варшав. університету; 1907–12 — професор кафедри орган. хімії Київ. політех. ін­ституту, 1912–16 — Київ., 1916–29 — Харків. університетів. Водночас викладав неорган., аналіт. та орган. хімію на Харків. вищих жін. курсах, у вет., фармацевт., с.-г. ін­ститутах, мед. академії. Від 1929 — у Баку: проф. Азерб. університету (до 1930) та ін­дустр. ін­ституту (1930–37). Досліджу­вав альфа-окисли, аміноспирти. Зокрема ви­вчив реакції ізо­­мер. пере­творень альфа-окис­лів, а також отрима­н­ня з них при вза­ємодії з аміаком та амінами чис­­лен. бета-аміноспиртів; висунув гіпотезу про проміжне утворе­н­ня окислів у реакціях отрима­н­ня альдегідів і кетонів із гліколів (1900); встановив режим реакцій отрима­н­ня аміноспиртів (1911). Відп. ред. «Українського хімічного журналу» (від 1925).