Гладкий Гриць
ГЛАДКИ́Й Гриць (Григорій; крипт. — Гр. Гл.; 19. 01. 1893, с. Чернихівці, нині Збараз. р-ну Терноп. обл. — 16. 09. 1936, Львів) — військовий і громадський діяч, журналіст. Закін. укр. гімназію у Тернополі. Під час 1-ї світової війни воював у складі австро-угор. армії, потрапив у рос. полон. Навесні 1917 вступив до лав УСС; від 1919 — сотник Армії УНР, де був нач. культ.-осв. відділу 6-ї стрілец. дивізії і ред. та співроб. низки фронт. видань. Від грудня 1920 — у таборі для інтернованих у Каліші (Польща), видавав і редагував табірну періодику; від 1922 — у Луцьку: секр. Укр. парламентар. репрезентації на Волині, співзасн. г. «Українська громада», актив. діяч «Просвіти», співорганізатор Укр. банку; від 1928 — у Львові: від 1930 — директор канцелярії Укр. нац.-демократ. об’єднання, водночас від 1931 — голова його друк. органу тижневика «Свобода». Голова Союзу укр. приват. урядовців Галичини (1934). Автор числен. статей про тогочасне укр. політ. і громад. життя, нац.-політ. організацію українців, спогадів «З Українськими Січовими Стрільцями».
Рекомендована література
- Галушко М. Гладкий Гриць // Укр. журналістика в іменах. Л., 1999. Вип. 6;
- Колянчук О. Увічнення нескорених: Українські військові меморіали 20–30-х рр. ХХ ст. у Польщі. Л., 2003.
Завантажити статтю
Людина 
