ГЛАДУ́Н Іван Пантелеймонович (1902, с-ще Лейдівуд, провінція Манітоба, Канада — 11. 04. 1991, м. Ванкувер, провінція Британська Колумбія, Канада) — український громадський діяч, публіцист у Канаді. Народився у сімʼї пере­селенців з Галичини. Працював будівельником, згодом учителював. 1928 погодився на спів­працю з канад. органами без­пеки. Уві­йшов до КП Канади, 1930 направлений на 10-міс. навч. у Ленін. між­нар. університет в Москві. Тричі їздив в Україну. Повернувшись до Канади, викладав в укр. громад. закладах. Активно ви­ступав проти комуніст. ідеології, намагаючись послабити комуніст. вплив серед робітн. руху. 1933 припинив спів­працю з органами без­пеки. Після 2-ї світової війни на проха­н­ня офіц. структур опублікував у франко- і англомов. часописах Канади спогади про побачене в СРСР, а потім видав окремою книгою — «They Taught Me Treason» (Toronto, 1947; скороч. неавтор. укр. пере­клад — «Мене вчили зради», Він­ніпеґ, 1948 і публікації в г. «Укр. вісті», Новий Ульм). Пізніше ви­йшли брошури Г. — «Московська імперія, як світова людоїдня», «Народо­вбивця “святая” Москва», «Москва — душа нації». Від 1948 у Торонто спів­працював з антикомуніст. г. «The Worker». Ініціював вид. націоналіст. г. «Наш вік» (1949–52), заснував видавництво (у якому ви­йшов «Словник чужослів» П. Штепи, 1977). Очолював канад. СВУ. Спогади про спів­працю з канад. органами без­пеки виклав у кн. «Інколи й один у полі воїн» (Нью-Йорк, Торонто; Сідней, 1990).