ГЛАЗОВИ́Й Павло Прокопович (30. 08. 1922, с. Новоскелюватка, нині Казанкiв. р-ну Микол. обл. — 29. 10. 2004, Київ) — поет. Заслужений діяч мистецтв України (1993). Літ. премії ім. Остапа Вишні (1990) та П. Сагайдачного (1996). Учасник 2-ї світ. вiйни. Бо­йові нагороди. Закiн. Київ. пед. ін­ститут (1950). Друкуватися почав 1940. Довгі роки був спів­роб. період. ви­дань «Перець», «Мистецтво», «Столиця», «Персонал», «Хата». Як гуморист i сатирик працював пере­важно у вiршов. жанрах спiвомовки, байки, гуморески. Ви­ступав також як автор книг для дітей («Іванець-бігунець», 1963; «Про Сергійка-Нежалійка та клоуна Бобу», 1965) i лiрич. творів. Від 2-ї пол. 50-х рр. здобув популярність i ви­зна­н­ня самобут. поета-гумориста, яскравого продовжувача традицiй С. Ру­данського. Автор зб. сатири та гумору «Великі цяці» (1956), «Карикатури з натури» (1963), «Коротко і ясно» (1965), «Щоб вам весело було» (1967), «Мініатюри та гуморески» (1968), «Смійтесь, друзі, на здоровʼя» (1973), «Байки та усмішки» (1975) та ін., жартівл. поеми «Куміада» (1969; усі — Київ). Його «смiшнi i водночас сер­йознi твори» (М. Годованець) задокументували добу тоталiтар. за­стою. У них гармонiйно по­єд­налися «правда жит­тєвого явища» iз «точнiстю його засудже­н­ня» (Г. Сивокiнь). Твори Г. адресованi широким верствам укр. громадянства — селянам, робiтникам, iнтелiгенцiї, окрім де­градованих в етнопсихол. планi верств, якi стали обʼєктами осуду поета. Сатирi та гумору Г. властивi винахiдливiсть, гострота, дотепнiсть у викрит­тi соц. негараздiв, проявiв вiд­ступництва вiд нар. моралi та етики, занепаду культури i духовностi людини. На­ступальнiсть сатири поета помiтно зро­стала з роз­горта­н­ням пере­будовних процесiв і нац.-держ. вiдродже­н­ням в Українi. Книги Г. виходили великими накладами. Проте критика інколи закидала поетові грубуватість тону, зло­вжива­н­ня суржиком, невибагливість смаку. Пере­кладав гуморист. твори з рос. та білорус. мов. Випущено аудіоальбом з 2-х касет «Гуморески» із творами Г. За мотивами його поеми «Слався, Вітчизно моя» (1958) композитор Г. Жуковський створив кантату.