ГЛАУКОНІ́Т (від грец. γλαυκός — зеленуватий) — мінерал класу силікатів. Синонім — хлорофанерит. (K, Na, Ca)<1(Al, Fe2+, Fe3+, Mg)2 [(OH2)|Al0,35Si3,65O10]. Моноклін­но-призматичний. Колір від тьмяно-зеленого до зеленувато-чорного. Блиск матовий. Колір риски тьмяно-зелений. Твердість 2. Щільність 2,2–3 (залежно від вмісту заліза та води). Спайність доскональна в базал. площині, але не завжди проявлена. Форма виділе­н­ня: землисті маси; грудкуваті, лускуваті червʼякоподібні і брунькоподібні агрегати; округлі зерна. Під плавил. трубкою плавиться в шлакоподібну масу. Роз­чиняється в соляній кислоті. Найбільш роз­по­всюджений мінерал у мор. від­кладах. У сучас. від­кладах утворюється в прибереж. зонах на невеликих глибинах в умовах від­новлюваного середовища (Япон. море) із попелу вулканів, що вивержують осн. породи. Зу­стрічається в корі вивітрюва­н­ня гірських порід і в ґрунтах. Рідше утворюється в результаті зміни осн. порід гідротермал. і холод. роз­чинами. Супутні мінерали: фосфорити крейд., палеоген. і неоген. порід УЩ та його схилів. Використовують для виготовле­н­ня калій. добрив, зеленої фарби, у скляній промисловості, для помʼякшува­н­ня води, як мінерал. домішку до комбікорму тварин.