ГЛИ́НСЬКО-РОЗ­БИ́ШІВСЬКЕ НАФТОГАЗОКОНДЕНСА́ТНЕ РОДО́ВИЩЕ — поклади нафти та газоконденсату, що знаходяться на межі Роменського ра­йону Сумської області та Гадяцького ра­йону Полтавської області, в межах центральної частини приосьової зони Дні­провсько-Донецької западини. Родовище досліджували в 1952–1953 та 1956–1958 роках. Геологічна структура — криптодіапірове під­ня­т­тя пів­нічно-західного напрямку роз­міром 13,0 × 5,0 км, оконтурене ізогіпсою 3700 м. Під­ня­т­тя має Погарищенське і Чижівське склепі­н­ня. Перше, по покрівлі візейського ярусу в межах ізогіпси 3520 м, має роз­міри 7,5 × 3,4 км і амплітуду 400 м. Друге окреслене ізогіпсою 3550 м, має роз­міри 2,5 × 1,0 км і амплітуду 30 м. Тектонічна структура ускладнена числен­ними скидами і соляним діапіром. 1959 року родовище по­ставлено на державний баланс. Вуглеводневі скупче­н­ня виявлено в 3 горизонтах пермського, 1 — касимівського, 7 — башкирського, 4 — серпухівського і візейського, та 1 — турнейського ярусів камʼяновугільної системи. Висота поверху нафтогазоносності 3000 м. У 1959–1993 роках видобуто 18 166 тис. т нафти, 45 962 млн м3 газу і 4113 тис. т конденсату, що складає від­повід­но 57, 69 і 46 % початкових видобувних запасів. Густина пластової нафти 611–776 кг/м3, вміст парафінів 0,45–6,81 %, смол — 1,19–6,17 %, сірки — 0,15–0,66 %. Газ метановий (78,7–87,5 %). Нафта надходить на Кременчуцький нафтопереробний завод, газ — до газо­проводу Шебелинка–Полтава–Київ.