Глузький Михайло Андрійович

Визначення і загальна характеристика

ГЛУ́ЗЬКИЙ Михайло Андрійович (21. 11. 1918, Київ — 16. 06. 2001, Москва) — актор. Народний артист СРСР (1983). Закін. школу кіноактора при кіностудії «Мосфільм» (1940), працював на цій студії (1946–95 — у Театрі-студії кіноактора). 1940–46 — у Центр. театрі рад. армії. 1988–96 — проф., кер. актор. майстерні ВДІКу. Від 1995 — у театрі «Школа сучас. п’єси». Дебютував 1939 роллю Гімназиста у фільмі «Сім’я Оппенгейм» (реж. Г. Рошаль). У 50-х рр. зіграв знакові ролі — негативних персонажів — шпигуна Івашова у пригодницько-фантаст. стрічці «Таємниця двох океанів» (1957, реж. К. Піпінашвілі) та осавула Калмикова у картині за романом М. Шолохова «Тихий Дон» (1957–58, реж. С. Герасимов). У подальшій творчості йому підвласні будь-які — драм., трагедійні і гротескні комедійні — ролі. Створив також яскраві образи в авторському кіно, зокрема грубіяна і мученика Фокича («У вогні броду немає», 1968, реж. Г. Панфилов), сільського добродійника Івана Степановича («Прийшов солдат з фронту», 1972, реж. М. Губенко; Державна премія РРФСР, 1973), а також потуж., внутрішньо концентрований і акторськи вишуканий, позбавлений зовн. ознак рад. професорства, образ академіка Сретенського («Монолог», 1973, реж. І. Авербах). Зіграв чимало епізодичних, лаконічно виразних ролей.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю