Глущенко Микола Петрович
ГЛУ́ЩЕНКО Микола Петрович (04(17). 09. 1901, м. Новомосковськ Катеринославської губ., нині Дніпропетровської обл. — 31. 10. 1977, Київ) — живописець і графік, громадський діяч. Заслужений діяч мистецтв УРСР (1946). Народний художник УРСР (1963) та СРСР (1976). Державна премія України ім. Т. Шевченка (1972). Державні нагороди. Член СХУ (1944). У 1919 мобілізований до армії А. Денікіна, інтернований у Польщі. Втік до Німеччини. Закінчив Берлінську вищу школу образотворчого мистецтва у Шарлоттенбурзі (1924). До липня 1936 перебував за кордоном: 1918–25 — у Берліні, 1925–36 — у Парижі, де відкрив власне ательє і був відомим художником. Спілкувався із В. Винниченком, І. Трушем. Працював у галузі станкового живопису, переважно у жанрах пейзажу, натюрморту, портрета. Учасник мистецьких виставок від 1924. Персональні (бл. 50) — у Парижі (1926, 1928), Бухаресті (1930), Празі (1931), Львові (1935), Москві (1943, 1986), Києві (1949, 1958, 1976, 2001), Брюсселі (1969). Ранні твори виконано у традиц. реаліст. манері, у пізніших роботах відчувається вплив франц. постімпресіоніст. школи живопису. Мистецтво Г. сповнене світла й оптимізму. Відомий також як рад. розвідник «Ярема». У квітні 1940 виїхав до Німеччини на виставку «Нар. творчість СРСР», отримав у подарунок від А. Гітлера альбом з його влас. акварелями і почесну грамоту від міністра закордон. справ Й. Ріббентропа. На 5 місяців раніше від Р. Зорґе повідомив Й. Сталіна про підготовку Німеччини до війни проти СРСР. Після 2-ї світової війни жив у Києві, де 1978 відкрито майстерню-музей митця. Роботи зберігаються у музеях України, Франції, США, Канади, Італії.
Додаткові відомості
- Основні твори
- портрети — О. Довженка (1922), «Шахісти» (1923), «Автопортрет» (1923, 1935), Р. Роллана, А. Барбюса, «Жінка, яка сидить» (усі — 1934); цикли іл. до поеми «Мертві душі» М. Гоголя (1930–31) повісті «Fata morgana» М. Коцюбинського (1933); серії — «Оборона Москви» (1941), «Київ після визволення» (1944), «По ленінських місцях за кордоном» (1966–70), «Пейзажі України» (1969– 71), «Святкові натюрморти» (1970), «Кримські виноградники» (1974), «Українські квіти», «Казахстанський мотив» (обидва — 1977); «Т. Шевченко серед селян» (1939), «Дніпрові береги» (1947), «Державний заповідник “Могила Т. Шевченка”» (1948), «Дорога на Київ» (1950), «Дніпро під Києвом», «Березневе сонце» (обидва — 1956), «Весняне Прикарпаття» (1958), «Відлига» (1959), «Садок вишневий коло хати», «Дніпро над Каневом» (обидва — 1960), «Реве та стогне Дніпр широкий» (1961), «Тече вода з-під явора», триптих «На захист лісу», «Золота осінь» (усі — 1962), «Б’ють пороги, місяць сходить» (1963), «Морський краєвид» (1965), «Блакитний березень», «Причал для човнів» (обидва — 1975).
Рекомендована література
- Шпаков А. П. Микола Петрович Глущенко. К., 1962;
- Народний художник УРСР Микола Глущенко. К., 1971;
- Бугаєнко І. М. Микола Глущенко. К., 1974;
- Микола Глущенко: Каталог. К., 1976;
- Микола Глущенко. Спогади про художника. К., 1984;
- Николай Петрович Глущенко: Каталог. Москва, 1986;
- Попик В. Ательє на вулиці Волонтерів // Україна. 1990. № 30;
- Блюміна І. Його зоря // Вітчизна. 1991. № 9;
- Микола Глущенко: Альбом. К., 1996;
- Чабан М. Пори року митця і … розвідника // Зоря. Дн., 1997, 4 січ.;
- Микола Глущенко. Живопис, графіка. К., 2001;
- Первомайський Л. Час і майстер // Мист. обрії. 2003. № 4–5;
- Кальницкий М., Коваль А. Разведчик, ставший живописцем // Киев. ведомости. 2004, 16 сент.