Гнатики

ГНА́ТИКИ – рід гончарів. Народилися і померли у м-ку Попівка, нині село Миргород. р-ну Полтав. обл.

Юхим (1857 — 1927 чи 1928, х. Травневий, нині Миргород. р-ну Полтав. обл.). Сини

Онисько (1870-і рр. — 1943) і

Корній (1888 чи 1889 — 07. 11. 1941) виготовляли типовий для місц. осередку посуд — традиц. череп’яний, «синій» (задимлений або окурений) і полив’яний. На влас. цегельні брати виготовляли цеглу з тавром «Г»; менший займався також бондарством, робив ужитк. посуд. Його вироби зберігаються у Музеї нар. архітектури та побуту України (Київ). З роду Г.:

Григорій Іванович (1871 — липень 1921). Його сини

Григорій (? — кін. 1930-х рр.),

Ягор (1907 — 21. 10. 1943, с. Студенівка Канів. р-ну, нині Черкас. обл., загинув на фронті),

Микита (1912 — 1936) і дочка

Явдоха (07. 03. 1921 — 10. 01. 2000). Ремеслу діти вчилися у батька, а Явдоха — у брата Ягора. Усі одержали початк. освіту, займалися гончарюванням, виробляючи посуд червоного (череп’яний) і синього кольорів, вивозили на продаж до містечок Оболонь, Семенівка. Явдоха 1942– 44 як остарбайтер перебувала у Німеччині, у повоєнні роки працювала в колгоспі. Виготовляла горщики, глечики, миски, тикви, макітри, вазони, оздоблювала орнаментикою. У Ягора Григоровича навч. гончарювати його родичі —

Павло Степанович та

Михайло Павлович (1918 — обидва загинули у 1940-х рр.); виробляли ужитк. і святк. посуд, вивозили продавати на базари. З роду Г.:

Трохим Іванович (1888 — 25. 03. 1953) — учасник 1-ї світової війни, виробляв «синій» посуд, полив’яні димарі для хат. У його брата

Бориса Івановича (? — ?) були сини

Іван ,

Степан ,

Борис , які також гончарювали.

В. М. Ханко