КРЕМЕНЕ́ЦЬКО-ДУ́БНІВСЬКА РІВНИ́НА — східна частина Малого Поліс­ся. Інша назва — Бродівська рівнина. Знаходиться на межиріч­чі Стиру та Ікви, у межах Бродівського та частково Буського ра­йонів Львівської обл., Радивилівського та Дубенського ра­йонів Рівненської обл. Межує з По­вчанською височиною на Пів­ночі, Гологоро-Кременецьким кряжем (зокрема Вороняками та Кременецькими горами) на Пів­ден­ному Сході, Надбужанською котловиною — на Заході. Для рівнини характерний плоский рельєф із не­значними абсолютними висотами (210–250 м над р. м.). Пере­важають еолові та денудаційні форми рельєфу. Частково пред­ставлені флювіогляціальні утворе­н­ня у ви­гляді піщаних гряд («грив») з від­носними висотами до 20 м, у зниже­н­нях між якими поверх­ня заболочена. Природний рослин­ний покрив рівнини значною мірою транс­формований. У минулому значні площі були зайняті евтрофними та мезотрофними болотами, які нині здебільшого осушені та зруйновані унаслідок видобутку торфу. Ґрунти пере­важно дерново-підзолисті й дерново-карбонатні. Торфові від­клади, особливо на ділянках, що прилягають до Вороняків та Кременецьких гір, від­значаються нейтральною реакцією, високим вмістом кальцію і значною мінералізованістю. Ліси (пере­важно соснові, зрідка дубово-соснові, а в долинах річок — вільхові) найкраще збереглися у західній частині рівнини. До залишків болотних масивів приурочені популяції видів рослин, занесених до Червоної книги України (меч-трава болотна, осока Девел­ла, сашник іржавий, скрученик приємний, сверція багаторічна, тофільдія чашечкова та ін.).