ЕНЦИКЛОПЕДІЯ
СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ
Encyclopedia of Modern Ukraine
A

Гнатюк Дмитро Михайлович

ГНАТЮ́К Дмитро Михайлович (28. 03. 1925, c. Мамаївці, нині Кіцман. р-ну Чернів. обл. – 29. 04. 2016, Київ) – співак (баритон), режисер, педагог. Чоловік Г. Гнатюк. Професор (1987). Акад. АМУ (1996), Академії творчості Росії (Москва, 1992). Народний артист СРСР (1960), України (1999). Герой Соц. Праці (1985). Герой України (2005). Державна премія України ім. Т. Шевченка (1973), Державна премія СРСР (1977), премія ім. З. Паліашвілі Груз. РСР (1972). Почесна відзнака Президента України (1995). Золота медаль АМУ (2003). Орден князя Ярослава Мудрого 5-го (2000), 4-го (2009) та 3-го (2015) ступ. Мав низку нагород і відзнак СРСР, респ. СРСР, громад. і реліг. організацій. Нар. депутат ВР СРСР 8–10 скликань (1972–84), ВР України 3-го скликання (1998–2002). Був заступник голови Комітету ВР України з питань культури і духовності (1998– 2002). Закін. Київську консерваторію (1951; кл. сольного співу І. Паторжинського), Київ. інститут театр. мистецтва (1975; курс В. Неллі). Творчу діяльність розпочав у Чернів. муз.-драм. театрі ім. О. Кобилянської, в опер. студії при Київ. консерваторії (1947– 51). Працює у Нац. опері України (Київ): соліст (1951–88), дир. (1979– 80), реж. (1980–88), гол. реж. (від 1988). Водночас 1983– 93 – завідувач кафедри опер. підготовки Київ. консерваторії. Г. – видатний опер. і камер. співак широкого жанр.-стильового діапазону. Володів сильним голосом, рівним у всіх регістрах, унікал. за тембром, гнучким за динаміч. відтінками; високою технікою вокалу, бездоган. дикцією, майстерністю актор. гри. У концерт. репертуарі – понад 200 творів нац. і світ. класики, зокрема композиції М. Лисенка, М. Леонтовича, Я. Степового, К. Стеценка, В. Заремби, І. Воробкевича, Д. Січинського, Л. Ревуцького, А. Кос-Анатольського, О. Білаша, С. Рахманінова, Р. Шуманна, П. Майбороди, М. Глінки, П. Чайковського, Й. Гайдна, Ф. Шуберта та ін., а також зразки сучас. популяр. солоспіву, старовинні укр. і рос. романси, українські народні пісні (понад 70). Реж.-постановник вистав: «Князь Ігор» О. Бородіна (1975), «Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського (1978), «Наталка Полтавка» М. Лисенка (1989), «Севільський цирульник» Дж. Россіні (1981), «Золотий обруч» Б. Лятошинського (1989), «Мазепа» (1991), «Пікова дама» (1996) П. Чайковського, «Тарас Бульба» М. Лисенка (1992), «Травіата» (1994), «Аїда» (1998) Дж. Верді, «Війна і мир» С. Прокоф’єва (2003; усі – Нац. опера України), «Фауст» Ш. Ґуно (1984), «Майська ніч» М. Римського-Корсакова, «Севільський цирульник» Дж. Россіні (обидві – 1988), «Солдатський портрет» В. Кирейка (1989; усі – оперна студія при Київ. консерваторії), «Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського (1989, Донец. театр опери та балету). Записав понад 30 платівок, 6 компакт-дисків. Гастролював у США, Канаді, Австралії, ФРН, Португалії, Франції, Іспанії, Угорщині, Польщі, Скандинав. країнах та ін.

Партії: Остап, Микола, Еней («Тарас Бульба», «Наталка Полтавка», «Енеїда» М. Лисенка), Султан («Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського), Іван («Катерина» М. Аркаса), Князь Ігор, Демон, Мазепа (однойм. опери О. Бородіна, А. Рубінштейна, П. Чайковського), Мурман («Абесалом і Етері» З. Паліашвілі), Фіґаро («Севільський цирульник» Дж. Россіні), Ріґолетто, Амонасро, Ді Луна («Ріґолетто», «Аїда», «Трубадур» Дж. Верді), Валентин («Фауст» Ш. Ґуно), Тельремунд («Лоенґрін» Р. Ваґнера), Петруччо («Приборкання норовливої» В. Шебаліна).

Літ.: Стефанович М. П. Дмитро Гнатюк. К., 1961; Кагарлицький М. В пісні життя його // Вітчизна. 1983. № 12; Станішевський Ю. О. Дмитро Гнатюк: Популяр. нарис. Вид. 2-е. К., 1991.

О. М. Немкович

Основні партії

Остап, Микола, Еней («Тарас Бульба», «Наталка Полтавка», «Енеїда» М. Лисенка), Султан («Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського), Іван («Катерина» М. Аркаса), Князь Ігор, Демон, Мазепа (однойм. опери О. Бородіна, А. Рубінштейна, П. Чайковського), Мурман («Абесалом і Етері» З. Паліашвілі), Фіґаро («Севільський цирульник» Дж. Россіні), Ріґолетто, Амонасро, Ді Луна («Ріґолетто», «Аїда», «Трубадур» Дж. Верді), Валентин («Фауст» Ш. Ґуно), Тельремунд («Лоенґрін» Р. Ваґнера), Петруччо («Приборкання норовливої» В. Шебаліна).

Рекомендована література

  1. Стефанович М. П. Дмитро Гнатюк. К., 1961;
  2. Кагарлицький М. В пісні життя його // Вітчизна. 1983. № 12;
  3. Станішевський Ю. О. Дмитро Гнатюк: Популяр. нарис. Вид. 2-е. К., 1991.
завантажити статтю

Інформація про статтю

Автор:

Авторські права:

Cтаттю захищено авторським правом згідно з чинним законодавством України. Докладніше див. розділ Умови та правила користування електронною версією «Енциклопедії Сучасної України»

Бібліографічний опис:

Гнатюк Дмитро Михайлович / О. М. Немкович // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / Редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006. – Режим доступу : https://esu.com.ua/article-30632. – Останнє поновлення : 2016.

Том ЕСУ:

5-й

Дата виходу друком тому:

2006

Дата останньої редакції статті:

2016

Цитованість статті:

переглянути в Google Scholar

Для навчання:

використати статтю в Google Classroom

Тематичний розділ сайту:

Ключове слово:

EMUID (ідентифікатор статті ЕСУ):

30632

Кількість переглядів цього року:

170

Схожі статті

Гаранжа
Людина  |  Том 5 | 2006
Н. М. Масляк
Гаркуша
Людина  |  Том 5 | 2006
В. А. Лукашев
Лісовол
Людина  |  Том 17 | 2016
Р. М. Коваль

Нагору