Гнатюк Ніна Юхимівна

ГНАТЮ́К Ніна Юхимівна (18. 03. 1947, с. Без­водне, нині Ямпіл. р-ну Вінн. обл.) — поетеса, журналістка. Член НСПУ (1971). Закін. Вінн. пед. ін­ститут (1974). Працювала у ред. г. «Слово хлібороба» (м. Ямпіль, 1967–76), кор. Вінн. обл. радіо (1976–80). Керувала обл. літ. обʼ­єд­на­н­ням у Він­ниці (1980– 90). Від 1991 — у Києві: ведуча літ. пере­дач на Укр. радіо (з пере­рвами), зокрема радіо­про­грами «Кобзар»; від 2002 — секр. НСПУ. Друкується від 1962. Перша поет. зб. — «Пелюстка грому» (К., 1966). Талант Г. високо оцінив П. Тичина. Згодом ви­йшли кн. «Проща­н­ня з березнем» (К., 1972), «Посіяла жито» (О., 1978), «Час колосі­н­ня» (К., 1980), «Дякую долі» (О., 1982), «Шовковиця» (К., 1983), «Поки люблю і вірю» (К., 1985), «Поміж небес і трав» (К., 1998; Літ. премія ім. П. Тичини, 2003). Поезія Г. від­значається проникл. ліризмом, схильністю до медитації, роз­криває світовід­чу­т­тя нашого сучасника, сповнена любові до України. Інтимна лірика поетеси пере­дає складну гаму пере­живань закоханого жін. серця. Метафоричність поет. мисле­н­ня по­єд­нується в Г. з ритмомелодикою нар. пісні, зі зблисками іронії та самоіронії. Видала зб. нарисів «Одного колоса зерна» (О., 1985; спів­авт.). Разом з А. Подолин­ним упорядкувала «Антологію ХХ столі­т­тя: Сто поетів Він­нич­чини за сто років» (К., 2003; Премія ім. Д. Нитченка, 2004). Ви­ступає як пере­кладач, критик, публіцист. Низку творів Г. пере­кладено груз., киргиз., рос. та ін. мовами.

Завантажити статтю