Гнатюк Оля
ГНАТЮ́К Оля (справж. – Олександра Євгенівна; 11. 11. 1961, Варшава) – культуролог, перекладачка. Доктор філології (1992). Закін. Варшав. університет (1985), де й викладала укр. літературу. Від 1997 – керівник відділу укр. літ-ри Інституту славістики Польс. АН (Варшава); одночасно 2000–04 – керівник укр. програми в Міжнар. школі гуманітар. наук при Варшав. університеті. Досліджує укр. літературу – давню і нову (духовну барокову поезію, літературу польс.-укр. порубіжжя, новітню укр. літературу). Есеї та літ.-крит. статті друкувала у польс. («Ex libris», «Konteksty», «Kultura», «Kresy», «Literatura na Świecie», «Znak») та укр. («Критика») часописах. Авторка кн. «Українська духовна барокова пісня» (Варшава, 1994), «Bunt pokolenia» (2000; співавт.), «Pożegnanie z imperium. Ukraińskie dyskusje o tożsamości» (2003; обидві – Люблін). Підготувала до друку окремі твори І. Калинця, В. Голобородька, Ю. Андруховича, а також: «Rybo-wino-kur: Antologia ukraińskiej literatury ostatnich 20 lat» (1994), «Wiedźmy, czarty i świæci Huculszczyzny: Mity i legendy» (1997; обидві – Варшава), «Барокові духовні пісні Лемківщини» (Л., 2000), «Stepowa legenda: Antologia ukraińskiej małej formy prozatorskiej 1890–1930» (Warszawa, 2001), «Дванадцять польських есеїв» (К., 2001), «Prolog, nie epilog: Poezja ukraińska w polskich przekładach 1 połowy XX wieku» (Warczawa, 2003), «Sny o Europie: Eseje» (Kraków, 2005). Переклала польс. мовою: «Рекреації» (1994; 1996; 2005), «Остання територія» (2002), «Перверзія» (2003) Ю. Андруховича; «Історія України» Н. Яковенко (2000); «Від Малоросії до України» М. Рябчука (2003; усі – Варшава). У крит. працях створює прецедент суттєвої, іноді провокатив. переоцінки укр. літ. канону і сучас. літ. процесу.
Н. М. Гаук
Людина 
