Гнєденко Борис Володимирович

Визначення і загальна характеристика

ГНЄДЕ́НКО Борис Володимирович (01. 01. 1912, м. Симбірськ, нині Ульяновськ, РФ — 27. 12. 1995, Москва) — математик. Доктор фізико-математичних наук (1942), професор (1942). Академік АН УРСР (1948). Премія ім. П. Чебишева АН СРСР (1950). Державна премія СРСР (1976). Закін. Саратов. університет (1930). Працював у Моск. університеті (з пере­рвою): від 1961 — завідувач кафедри теорії ймовірностей і матем. статистики. 1945– 50 — проф. Львів. університету; 1950–61 — завідувач від­ділу теорії ймовірностей, водночас 1955–58 — директор Ін­ституту математики АН УРСР (Київ). Засн. укр. школи з теорії ймовірностей. Створив універс. метод су­провід­них без­межно подільних роз­поділів для доведе­н­ня необхід. і до­стат. умов збіжності до гранич. роз­поділів сум незалеж. випадк. величин. Зробив значний внесок у роз­виток історії математики та її популяризації. Керував організацією Обчислюв. центру АН УРСР (нині Ін­ститут кібернетики НАНУ).

Пр.: Элементарное введение в теорию вероятностей. Москва; Ленин­град, 1946 (спів­автор); Курс теорії ймовірностей: Під­руч. К.; Л., 1949; Предельные рас­пределения для сумм независимых случайных величин. Москва, 1949 (спів­автор); Развитие теории вероятностей на Украине // Истор.-матем. ис­следования. 1956. Вып. 9 (спів­автор); Введение в теорию мас­сового обслуживания. Москва, 1987 (спів­автор).

Літ.: Беляев Ю. К., Колмогоров А. Н., Соловьев А. Д. Гнеденко Борис Владимирович: К 60-летию со дня рождения // УМН. 1972. Т. 2.

М. Л. Горбачук

Завантажити статтю