Консерваторія

КОНСЕРВАТО́РІЯ (італ. conservatorio — прихисток, притулок, від лат. conservare — зберігати, охороняти) — традиційна у багатьох країнах назва спеціалізованих музичних шкіл переважно середнього чи вищого рівнів підготовки. Назву «К.» вперше вжито в Італії на позначення притулків для бідних дітей та дітей-сиріт. У цих закладах діти опановували різні ремесла, особливо музику. Першу К. засн. 1537 в Неаполі. Упродовж 16 ст. було відкрито ще декілька К. у Неаполі й Венеції. Від 17 ст. інструм. музика і спів стали осн. професією, яку здобували вихованці К. У більшості країн К. здійснюють підготовку лише музикантів- виконавців, педагогів виконав. дисциплін, композиторів, натомість музикознавчу освіту здобувають в університетах. Незважаючи на різні нац. системи освіти й методики викладання, в усіх К. проводять заняття із спец. виконав. дисциплін, історії музики та муз.-теор. предметів. Відповідно до Болон. декларації, від 2006 більшість європ. К., що давали, крім вищої спец., ще й заг. вищу освіту, реорганіз. в муз. академії, муз. університети та університети мистецтв.

В Україні першу К. відкрито 1854 у Львові як інституцію Галиц. муз. товариства. 1913 засн. К. у Києві й Одесі на базі училищ та шкіл РМТ. Під час визв. змагань 1917–21 статус вищого мист. навч. закладу набув Муз. інститут М. Лисенка в Києві. Вищу муз. освіту здобували також у Львів. муз. інституті А. Нементовської (засн. 1902, від 1931 — Консерваторія ім. К. Шимановського), Консерваторії Польс. муз. товариства та Вищому муз. інституті (засн. 1903 у Львові, від 1912 — ім. М. Лисенка). 1912 А. Хибінський заснував у Львів. університеті першу в Україні каф. музикознавства (від 1914 — Інститут історії музики, від 1920 — музикології). К. функціонували також у Львові й Києві під час нім. окупації 1941–44. Держ. К., що діяли з різними назвами у найбільших культур. центрах України (Київ, Львів, Одеса, Харків, Донецьк) за часів колиш. СРСР, склали після 1991 базову систему вищої муз. освіти незалеж. України. Нині функціонують такі заклади консерватор. типу, як Нац. муз. академія України, Університет культури і мистецтв, Інститут музики ім. Р. Ґлієра (усі — Київ), Львів., Одес. і Донец. муз. академії, Харків. університет мистецтв. 2006 відновила діяльність Дніпроп. консерваторія.

Б. О. Сюта