Гонор Лев Робертович
ГО́НОР Лев Робертович (15. 09. 1906, містечко Городище Черкас. пов. Київ. губ., нині місто Черкас. обл. – 13. 11. 1969, Москва) – організатор виробництва, фахівець у галузі артилерійського озброєння. Інж. генерал-майор артилерії (1944). Герой Соц. Праці (1942). Сталінcька премія (1946). Закін. Ленінгр. воєнно-мех. інститут (нині С.-Петербург, 1929). Відтоді працював на Ленінгр. заводі «Більшовик»: 1937–39 – гол. інж.; 1939–42 – директор Сталінгр. заводу «Барикади» (нині м. Волгоград), 1942–45 – Свердлов. артилер. заводу № 9 (нині м. Єкатеринбург), 1946–50 – НДІ–88, від 1950 – Краснояр. артилер. заводу № 4 (усі – РФ). У 1946 перебував у відрядженні в Німеччині, де знайомився із нім. ракет. технікою. У січні 1953 заарешт., звільнений у квітні того ж року (після смерті Й. Сталіна) і признач. дир. філії Центр. НДІ авіац. двигунобудування у м. Литкаріно (Моск. обл.). Під час 2-ї світової війни брав безпосередню участь у розгортанні масового виробництва 122-мм гаубиць М-30; гармат для самохід. артилер. установок СУ-85, -122, -100, ІСУ-152; 152-мм гаубиці Д-1 (зразка 1943) і 85-мм дивізій. гармати Д-44 (зразка 1944); 85-мм гармат Д-5Т для танків Т-34-85, ЙС-1 та 122-мм гармат Д-25Т для танків ЙС-2, -3.
Літ.: Черток Б. Е. Ракеты и люди: В 4 т. Т. 1. Москва, 1999.
О. В. Савченко, Б. Г. Лапідус
Рекомендована література
- Черток Б. Е. Ракеты и люди: В 4 т. Т. 1. Москва, 1999.
Людина 
