Гонта Дмитро

ГО́НТА Дмитро (бл. 1900, Катеринославщина — 1959, м. Філадельфія, шт. Пенсильванія, США) — бандурист. Під час Визв. змагань 1917–21 воював у полку Чорних запорожців. Під впливом кобзаря А. Петюха (Митяя) захопився бандурою. Виїхав до Галичини. Удосконалював гру на бандурі у К. Місевича. 1925 разом з К. Місевичем та Д. Щербиною виступав у Нар. домі у Львові. 1927 разом з К. Місевичем виступав з хором Д. Котка у Польщі, Німеччині. У 1930-х рр. грав у зведеній капелі бандуристів Галичини, а також у тріо з К. Місевичем та Ю. Сінгалевичем. Переслідувався польс. поліцією. У репертуарі — істор., чумац., бурлац., побут., ліричні, жартівливі українські народні пісні. Автор пісні «На чужині» («Лети, моя думо», сл. Р. Купчинського). Розмальовував церкви у с. Кирилівка та с. Буців біля Перемишля. Під час нім.-фашист. окупації 1943 був засланий до концтабору в Дагау (Німеччина). 29 квітня 1945 звільн. американцями. Після війни жив у США. Автор спогадів «На панцирнику “Хортиця”» // «Істор. календар-альм. Червоної калини на 1932 р.», Л., 1931; ст. «Бандурист Кость Місевич» // «Київ», Філадельфія, 1955, № 6.

Завантажити статтю