Гонтар Анатолій Олексійович
ГО́НТАР Анатолій Олексійович (14. 07. 1934, Полтава — 10. 04. 2005, там само) — графік і живописець. Заслужений художник України (1999). Золота (1982) та бронз. (1987) медалі ВДНГ УРСР. Лауреат всеукр. і міжнар. конкурсів політ. плаката. Член НСХУ (1989). Освіта середня. Працював на Полтав. худож.-вироб. комбінаті (від 1979): від 1989 — гол. художник, від 1992 — живописець. Від 1966 — учасник обл., респ., всесоюз., міжнар. мистецьких виставок. Персон. — у Полтаві (1984–85, 1987, 1997, 1999, 2000). Роботи зберігаються у Полтав. краєзнав. та худож. музеях.
Додаткові відомості
- Основні твори
- плакати — «Москва–80» (1980), «Київ–1500» (1982), «Виконаємо!» (1983), «Дружба, співробітництво, взаємодопомога» (1984), «Червоний хрест: Здоров’я, гуманність, мир» (1986), «Озон–89» (1989), «Бережіть землю від наркоманії» (1998); живопис — «Надія» (1988), «Відродження» (1992), «Самотній хутір» (1993), «Вічна тема», триптих «Природа — наша хата», «Виснажена земля» (усі — 1994), «Золота симфонія», «Рідні простори», «Полтавський Хресто-Воздвиженський монастир», «Скорбота» (усі — 1995), «Поцілунок землі», «Осінні вітровії» (обидва — 1996), «Свято-Миколаївський собор у м. Комсомольськ на Полтавщині», «Біла фантазія» (обидва — 1997), «Світ надій» (1998), «Одвічний рух», «Мелодія життя» (обидва — 1999).
Рекомендована література
- Бочарова С. Шлях виважених мрій: Анатолію Гонтарю — 70 // ОМ. 2005. № 1.
Фотоілюстрації
Людина 
