Гончаренко Олег Миколайович
ГОНЧАРЕ́НКО Олег Миколайович (05. 08. 1959, м. Теміртау Карагандин. обл., Казахстан — 20. 06. 2024) — поет. Член НСПУ (1993). Закін. Мелітоп. автомотор. технікум (1983). Працював у Черніг. річк. порту (1976–77), на підприємствах м. Мелітополь (Запоріз. обл., 1979–98). Відтоді — на творчій роботі. Поезія Г. відзначається інтелектуальністю, синкретизмом образів (давня історія, грец. міфологія, язичництво, християнство, укр. фольклор), поєднанням традиц. поетики і елементів модерну, постмодерну. Автор зб. віршів «Крони дитинства» (Дн., 1988), «Петрогліфи» (Дн., 1991), «Тяжіння сонця» (Мелітополь, 1992), «Мрія і любов» (З., 1996), «Світ очей моїх» (Мелітополь, 2003), «Дорога крізь хату» (З., 2004), «Фантастичне купуасу» (2004), «Храми голосів (діалоги безсонного заповіччя)» (2006; обидві — Мелітополь). Кн. «Шесть часов вечера после весны» (Тель-Авив, 2004) — автор. переклади російською мовою власних вибр. поезій.
Рекомендована література
- Лютий Г. «Душа співає... просить світла храму...» // Хортиця. 2003. № 3;
- Рекубрацький А. Утвердження Олега Гончаренка // Запоріз. правда. 2004, 2 верес.
Завантажити статтю
Людина 
