Гопкало Іван Олексійович
ГО́ПКАЛО Іван Олексійович (09(21). 11. 1894, с. Панфили Переяслав. пов. Полтав. губ., нині Яготин. р-ну Київ. обл. — 29. 11. 1984, Херсон) — живописець і графік. Батько В. Гопкала. Закін. Миргород. худож.-пром. школу (нині Полтав. обл., 1915). Учителював на Полтавщині, в Яготин. серед. школі (нині Київ. обл., 1918–28), Опішнян. керам. профтехшколі (Полтав. обл., 1928– 30), Полтав. технікумі промкооперації (1930–32), школах Полтави (1931–41), Херсон. гідрометеорол. технікумі (1948–52); працював у ред. г. «Прикарпатська правда» (Станіслав, нині Івано-Франківськ, 1945–48). Учасник мистецьких виставок від 1913. Персон. — у Херсоні (1962, 1983). Роботи зберігаються у Полтав. і Херсон. ХМ, Музеї кераміки Миргород. керам. технікуму, Переяслав-Хмельн. та Яготин. істор. музеях.
Додаткові відомості
- Основні твори
- «Т. Шевченко» (1923), «Із косовиці», «Працею стомлені» (обидва — серед. 1920-х рр.), «Юний талант» (1940), «Автопортрет» (1941), «Дружина» (1943, 1962, 1974), «Будівництво Каховської ГЕС» (1952), «Верби» (1960), «Глибока старість» (1962), «Карпати» (1963), «Херсонські плавні», «Катерина» (обидва — 1964), «Ярмарок» (1972).
Рекомендована література
- Каталог персональной выставки художника Гопкало И. А.: [Буклет. Хн., 1962]; Непорожній О. Майстер: Слово про художника-земляка І. О. Гопкала // Зоря комунізму. Яготин, 1979, 10 лют.