Гордійчук Микола Максимович

ГОРДІЙЧУ́К Микола Максимович (09. 05. 1919, с. Чорнорудка, нині Ружин. р-ну Житомир. обл. — 02. 08. 1995, смт Буча Ірпін. міськради Київ. обл.) — музикознавець. Батько О. Давидової, брат П. Гордійчука. Доктор мистецтвознавства (1972), професор (1972). Заслужений діяч мистецтв УРСР (1987). Член СКУ (1946). Премія ім. М. Лисенка (1986). Учасник 2-ї світової війни, бойові нагороди. Закін. Київське музичне училище (1940), Київ. консерваторію (1947). Відтоді працював в ІМФЕ НАНУ (Київ): н. с. (1947–54), зав. відділів музики і муз. фольклору (1955–60) та музикознавства (1974–90), заст. дир. з наукової роботи (1960– 73), проф.-консультант (1991– 95). Від 1974 — чл. Президії правління СКУ. Г. зробив значний внесок у муз.-істор. україністику; відкрив нові сторінки становлення і розвитку укр. симф. музики; дослідив життя і творчість укр. композиторів Л. Дичко, М. Калачевського, М. Леонтовича, М. Лисенка, С. Людкевича, Б. Лятошинського, П. і Г. Майбород, Л. Ревуцького та ін.; розкрив питання зв’язків з Україною деяких зарубіж. композиторів, зокрема П. Чайковського. З ініціативи Г. було розпочато вид. академ. багатотом. «Історії української музики» (голова редколегії перших чотирьох томів та автор багатьох розділів), а також академ. багатотом. серії «Українська народна творчість». Г. уклав низку збірок укр. нар. пісень, упорядкував і підготував до друку фольклорну спадщину М. Грінченка, П. Демуцького, М. Лисенка, П. Сокальського. Створив власну наук. школу музикознавців-україністів.

Рекомендована література

1. Вшанування пам’яті Миколи Гордійчука // НТЕ. 1999. № 4;
   Google Scholar Internet
2. Сікорська І., Калениченко А. Велетень українського музикознавства // Музика. 2004. № 4–5.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю