ГО́РІН Ігор Валентинович (28. 01. 1952, м. Тячів Закарп. обл.) — архітектор, живописець і графік. Закін. Львів. політех. ін­ститут (1977). Від­тоді працював у галузі ландшафт. архітектури у Львові; гол. арх., гол. художник м. Урай Тюмен. обл., РФ (1982–89). На творчій роботі у Львові. Учасник мистецьких ви­ставок від 1993. Персон. — в Ураї (1985), Києві (1995, 2000, 2002, 2004), Любеку (1996–97), Грумбасі, Реґензбурзі (обидві — 1998; усі — Німеч­чина), Утрехті (Нідерланди, 1999), Нью-Йорку (2000–01), Нью-Гоупі та Нью-Джерсі (обидві — 2001; усі — США). Автор порт­ретів, пейзажів, натюрмортів. Живопис Г. композиційний, обʼємний, побудований на малюнку, сюжетний, пере­важно багатофігурний. У творчості Г. зверне­н­ня до акроаматич. образів по­єд­нано із сучас. засобами виразності. Художник створює особливий світ, де вільний політ уяви та предметна реальність, іронія, самоіронія, від­вертий ліризм і карнавалізація ви­ступають засобами взаємодії зі світом, спробами осягнути його гуманіст. начало. Роботи митця є своєрід. лапідар. структурами, у яких вгадуються їхні від­ноше­н­ня до цілої складної архітектоніки світобудови. Окремі полотна зберігаються у Музеї сучас. образотвор. мистецтва (Київ).