Горлов Петро Миколайович

Визначення і загальна характеристика

ГО́РЛОВ Петро Микола­йович (11(23). 05. 1839, м. Симбірськ, нині Ульяновськ Ульянов. обл., РФ — 20. 11(03. 12). 1916, с. Красносельск Виборг. губ., нині Ленінгр. обл., РФ) — гірничий інженер, промисловець. Закін. Гірн. корпус С.-Петербур. університету (1859). Від­тоді — у роз­поряджен­ні Рос. товариства пароплавства і торгівлі, при якому він продовжив ви­вче­н­ня гірн. справи. Працював молодшим помічником ін­спектора гірського промислу на землях Донського козац. війська (нині тер. сучас. Ростов., частини Волгогр. обл. і Краснодар. краю РФ, пд. частини Донец. та сх. частини Луган. обл.), в. о. нач. 2-го Гірського округу (Донбас). 1868–69 на за­проше­н­ня С. Полякова працював на буд-ві Курсько-Харків.-Азов. залізниці. Під час скла­да­н­ня карти прокладе­н­ня магістралі пів­ден­ніше с. Микитівка (нині у межах м. Горлівка Донец. обл., яке на­звано в його честь) виявив потужні поклади камʼяного вугі­л­ля, які могли забезпечити залізницю паливом. Побудував тут добре оснащений рудник «Корсун. копальня» (нині шахта «Кочегарка»). Від 1870 працював у маєтках поміщика та промисловця І. Іловайського, збудував винокур. завод, водяний млин, а у поселен­ні Макіївка (нині місто Донец. обл.) — 2 вугіл. шахти. 1872 за актив. допомоги Г. на базі Товариства Азов. рейкового заводу створ. Товариство пд.-рос. камʼяновугіл. промисловості зі статут. капіталом 1,25 млн рублів, яке збудувало ще кілька шахт і рудників, зокрема й «Чегарську копальню» (нині шахта «Пів­ден­нодонбаська»). За­ймався не лише облаштува­н­ням копалень і кокс. виробництва у робітн. с-щі (нині Горлівка), яке виросло по­близу, а й будівництвом у ньому нар. б-ки, шкіл, лікарні, церков, роз­садника для вирощува­н­ня декор. і фрукт. дерев; засн. 1878 першого у Донбасі тех. навч. закладу — «Гірн. училище С. Полякова». 1874 Г. був одним з 5-ти ініціаторів склика­н­ня Зʼ­їздів гірничо­промисловців Пд. Росії. 1875–85 — у Харкові, де став спів­засн. низки акц. т-в, 9 разів був обраний гласним міської Думи, спроектував низку будинків, зокрема й унікал. будівлю Біржі. Від кін. 1890-х — на Середньо-Азій. залізниці, де по­єд­нував практику з наук. роботою. За доруче­н­ням Гірн. департаменту Міністерства землеробства і держ. маєтностей досліджував вугіл. поклади Кавказу, Ус­сурій. краю та Серед. Азії й організовував там вуглевидобуток. Засн. у м. Владивосток (Росія) Від­діл. імператор. тех. товариства. Остан­ні роки життя провів у С.-Петербурзі, де працював у Гірн. департаменті Міністерства землеробства і держ. маєтностей, досліджував пита­н­ня водопо­стача­н­ня міста. Заслуги знаменитого інж. від­значено орденами св. Станіслава та св. Анни 3-го та 2-го ступенів Автор низки праць з гірн. справи. 1999 у Горлівці йому встановлено памʼятник. Імʼям Г. на­звано 2 гірські пере­вали на Памірі й Тянь-Шані.

Літ.: Фомин П. И. Горная и горнозаводская промышлен­ность Юга Рос­сии. Х., 1915. Т. 1; Горловка. Био­графия города. Д., 1967.

О. Я. Привалова

Завантажити статтю