Городиський Володимир Миколайович
ГОРОДИ́СЬКИЙ Володимир Миколайович (23. 12. 1948, м. Тарту, нині Естонія — 29. 09. 2015, Дніпропетровськ, нині Дніпро) — живописець. Чоловік Л. Бондар. Член НСХУ (1980). Закін. Дніпроп. художнє училище (1968; викл. К. Беркута, В. Шпиганович). Від 1969 — на Дніпроп. худож.-вироб. комбінаті. Учасник обл. (від 1972), респ. (від 1975), всесоюз. (від 1980) мистецьких виставок. Персон. — у м. Блессанс (Швейцарія, 1997), Мадриді (1999). Працював у галузі станк. живопису. Для творчості Г. характерні лапідарна стриманість та чіткість композиції, реалізм фантастичного, символічні, метафорично насичені образи, де пейзаж набуває таємничих, реліктових рис. Гармонійне поєднання реального та фантастичного дозволяє зануритися у світ ілюзор. утопій та міфологем. Роботи зберігаються у Дніпроп. худож. та істор. музеях.
Додаткові відомості
- Основні твори
- «Ляльковий театр» (1973), «Мій клас», «Хліб» (обидва — 1975), «Нові ритми», «Плоди» (обидва — 1977), «Ляльковий театр» (1978), «Весняний дощ», «Художник і поет» (обидва — 1982), «Діти війни» (1985), триптих «Козацькі пісні» (1986), «Ранкові сни» (1989), «Білий ангел» (1990), «Єва» (1992), «Н. Білоконь», «Рівновага», «Сфінкс», «Флора» (усі — 1995), «Осіння мелодія» (1998), «Блакитний сон», «Лаура» (обидва — 2000), «Яблучний сон», «Сирена» (обидва — 2002), «Нічний політ» (2003).
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Людина 
