Горохівська височина

ГОРО́ХІВСЬКА ВИСОЧИНА́ — пів­ден­на субчастина Волинської височини, оро­графічно обмежена річковими долинами Луги, Чорногузки, Стиру, Судилівки, Липи і Спасівки. Лежить у межах Волин. та частково Львів. і Рівнен. обл. Абсолютні вис. 250–260 м, макс. — 288–292 м. Заг. похил з Пд. на Пн. становить 60 м. В основі поверх­ні залягає докембрій. кри­сталіч. фундамент, пере­критий товщею палеозою (понад 2,5 тис. м). Через Г. в. проходить Гол. європ. вододіл, що поділяє її на зх. (має горбистий, слабо роз­членований рельєф) та сх. (роз­членована річк. долинами на 3 пасма широтного про­стяга­н­ня) частини. Річк. долини широкі, місцями заболочені. За лісистістю Г. в. поділяється на пн. і пд. У пн. частині лісистість становить 3–4 %, у пд. — 15–20 %. У видовому від­ношен­ні домінують дубово-грабові ліси з домішкою сосни. На річк. заплавах збереглася лучна і лучно-болотна рослин­ність, значною мірою транс­формована внаслідок меліорат. робіт. Роз­ораність тер. Г. в. пере­вищує 70 %. У межах Г. в. — заказники місц. значе­н­ня: Луга-Рачинська (ландшафт.), Бужанівська дача (заг.-зоол.), Гнила Липа (гідрол.).

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю