ГОРОХІ́ВСЬКИЙ Левко Федорович (справж. — Леон Теодорович; 15. 02. 1943, с. Носів Під­гаєц. р-ну Терноп. обл. — 01. 11. 2010, Київ) — громадський і політичний діяч. Народний депутат України (1990–94, 1994–98). Орден «За заслуги» 3-го ступеня (1998). Закін. Львів. політех. ін­ститут (1965). Працював май­стром рембудтресту м. Рівне, кер. архіт.-буд. групи у Терноп. філіях проект. ін­ститутів (1967–69). За антирад. агітацію і пропаганду 1969 заарешт. і засудж. до 4 р. таборів суворого режиму. Покара­н­ня від­бував у Мордовії (РФ). Після звільне­н­ня працював у філії проект. ін­ституту «Укрсільгосптех­проект», на комбайн. заводі у Тернополі. За­знав утисків і пере­слідувань. Від 1988 — чл. Укр. Гельсин. спілки, від 1989 — голова її Терноп. обл. організації. Брав участь у створен­ні на Тернопільщині НРУ. Від 1990 — голова, 1992–95 — за­ступник голови УРП (згодом — УРП «Собор»). У ВР України — чл. Комісії з питань держ. суверенітету, ядер. політики та ядер. без­пеки (1990– 94), Комісії (згодом Комітету) з питань ядер. політики та ядер. без­пеки (1994–98). Від 1997 — голова Терноп. обл. організації, чл. Центр. проводу Респ. християн. партії. 1999 повернувся в УРП. Почес. проф. Терноп. тех. університету (1997). Засновник г. «Тернистий шлях» та «Бюлетеня Тернопі­л­ля».