ГОРО́ШНИКОВ Борис Іванович (24. 07. 1918, м. Красноярськ, РФ — 06. 07. 1982, Київ) — геолог, петро­граф. Доктор геолого-мінералогічних наук (1973). Закін. Томський університет (1942). Від­тоді працював на виробництві. Від 1953 з пере­рвою — в Ін­ституті геол. наук АН УРСР (Київ): ст. н. с. (1965–69); 1959–65 — в Ін­ституті мінерал. ресурсів АН УРСР (Сімферополь): від 1959 — вчений секр., від 1961 — завідувач від­ділу петро­графії; від 1969 — в Ін­ституті геохімії і фізики мінералів АН УРСР (Київ): від 1976 — завідувач від­ділу мінералогії рудних родовищ. Працював у Німеч­чині в геол. організації, де за­ймався ви­вче­н­ням рудних родовищ. Наукові дослідже­н­ня в галузі мінералогії і петро­графії докембрій. кри­стал. утворень і родовищ корис. копалин. Г., зокрема, встановив геохім. ознаки лужно-метасоматич. типів рідкісноземел. родовищ, які використовувались для виявле­н­ня конкретних пер­спектив. ділянок у пошук.-роз­від. роботах.