Колумбіт

КОЛУМБІ́Т (від прізвища португ. мореплавця Х. Колумба) — мінерал класу оксидів і гідрооксидів ланцюжкової будови. Ін. назва — ніобіт. Тантало-ніобат складу (Fe, Mn)(Nb, Та)₂O₆. Руда ніобію. Край. ніобієвий чл. безперерв. ізоморф. ряду К. — танталіт — містить до 80 % Nb₂O₅ і 20 % FeO. Домішки: Ta₂O₅ (до 25 %), MgO (до 9–9,5 %), СаО (до 2 %), Al₂О₃ (до 1,4 %), Sc₂О₃ і TR₂О₃ (до 2 %), SiO₂ (до 2 %), ТіО₂ (до 4,6 %). Сингонія ромбічна. Густина 4,9, твердість 6,5–6,75. Колір чорний, блиск напівметалічний. Зустрічається у пегматитах і в метасоматично змінених гранітах разом з альбітом, кварцом, мусковітом, турмаліном, цирконом, вольфрамітом, каситеритом. Утворює кристали розміром від частки мм (граніти) до великих, масою до 240–900 кг (пегматити), радіально-променисті агрегати («колумбіт. сонця») і суціл. маси смоляно-чорного кольору. На земній поверхні стійкий і переходить у розсипи. Розрізняють К.: вольфрамистий, залізистий, магніїстий, марганцевистий, скандіїстий, урановий та ін. Збагачується гравітац. методами із застосуванням відсадки, концентрації на столах, гвинт. і спірал. сепараторах, шлюзах. Доведення чорнових концентратів здійснюється гравітац. методами, магніт. та електростатич. сепарацією. Поклади К. відомі в Ніґерії, Замбії, Конґо (Кіншаса), Мозамбіку, Руанді, Австралії, на о-вах Мадаґаскар, Ґренландія, в Бразилії, Болівії (найбільші кристали), США, Норвегії (вольфрамистий), Швеції, Фінляндії (скандіїстий), РФ, Таджикистані (магнієвий), Німеччині, Польщі. В Україні знайдено в Приазов’ї, зокрема побл. с. Єлисеївка Примор. р-ну Запоріз. обл.