КОЛУМБІ́Т (від прі­звища португальського мореплав­ця Х. Колумба) — мінерал класу оксидів і гідрооксидів ланцюжкової будови. Інша назва — ніобіт. Тантало-ніобат складу (Fe, Mn)(Nb, Та)2O6. Руда ніобію. Крайній ніобієвий член без­перервного ізоморфного ряду К. — танталіт — містить до 80 % Nb2O5 і 20 % FeO. Домішки: Ta2O5 (до 25 %), MgO (до 9–9,5 %), СаО (до 2 %), Al2О3 (до 1,4 %), Sc2О3 і TR2О3 (до 2 %), SiO2 (до 2 %), ТіО2 (до 4,6 %). Сингонія ромбічна. Густина 4,9, твердість 6,5–6,75. Колір чорний, блиск напів­металічний. Зу­стрічається у пегматитах і в метасоматично змінених гранітах разом з альбітом, кварцом, мусковітом, турмаліном, цирконом, вольфрамітом, каситеритом. Утворює кри­стали роз­міром від частки мм (граніти) до великих, масою до 240–900 кг (пегматити), радіально-променисті агрегати («колумбітові сонця») і суцільні маси смоляно-чорного кольору. На земній поверх­ні стійкий і пере­ходить у роз­сипи. Роз­різняють К.: вольфрамистий, залізистий, магнієвий, марганцевистий, скандієвий, урановий та ін. Збагачується гравітаційними методами із за­стосува­н­ням від­садки, концентрації на столах, гвинтових і спіральних сепараторах, шлюзах. Доведе­н­ня чорнових концентратів здійснюється гравітаційними методами, магнітною та електро­статичною се­­парацією. Поклади К. ві­домі в Ніґерії, Замбії, Конґо (Кіншаса), Мозамбіку, Руанді, Австралії, на о-вах Мадаґаскар, Ґренландія, в Бразилії, Болівії (найбільші кри­стали), США, Норвегії (воль­фрамистий), Швеції, Фінляндії (скандієвий), РФ, Таджики­стані (магнієвий), Німеч­чині, Польщі. В Україні зна­йдено в Приазовʼї, зокрема побл. с. Єлисеївка При­­морського обл.