Госпрозрахунок
ГОСПРОЗРАХУ́НОК — принципи і методи господарювання, що набули поширення в колишньому СРСР. На поч. 1950-х рр. Сталін висловив тезу, що за соціалізму рад. типу діє «закон вартості», отже, при господарюванні слід враховувати ціни на продукцію, а також здійснювати рахунок витрат. Це означало офіц. підтримку Г., який (в ідеалі) дозволяв здійснювати кількісну оцінку результатів господарювання підприємств і запобігати збиткам або визначати їх у процесі виконання планових завдань. В умовах соціаліст. команд. економіки рад. типу при госпрозрахунк. методах господарювання зберігались принципи централізов. планового команд. керівництва і панування держ. власності в економіці, однак підприємства набували віднос. автономії при виконанні планових директив. завдань на основі використання визнач. централізов. цін, тарифів, витрат підприємства на виробництво продукції, обсягу прибутку. У 1960–80-х рр. серед рад. економістів тривала дискусія щодо змісту категорії Г., при цьому частина виступала за визнання ринк. соціалізму і югослав. системи самоврядування підприємств як найбільш повної форми Г., ін. частина — заперечувала існування та необхідність товарно-грош. відносин при команд. соціалізмі і обстоювала неминучість свідомого використання лише квазіцін, квазіприбутку та ін. цінових категорій.
1990 в СРСР було впроваджено повний Г., що передбачав право на вільну торгівлю засобами виробництва, самостійність директорів у кер-ві підприємствами, розширення значення влас. коштів підприємств для самофінансування. Підпр-ва отримали можливості вийти на зовн. ринки, вироб. кооперативи — розширити пропозицію товарів та послуг. Виникла мережа держ. та кооп. комерц. банків. Країни Балтії і Україна здобули право реалізовувати респ. Г. на основі екон. самостійності. Така екон. політика виявилась несумісною з існуванням СРСР як єдиної держави, що стало однією з причин його розпаду на окремі суверенні республіки. Рад. кер-ву не вдалося спроектувати реалістичну стратегію переходу до економіки, засн. на ринк. принципах — знач. приват. секторі і рац. відкритості щодо світ. економіки. Запропонов. проект передбачав збереження панівних позицій держ. власності і половинчасте ринк. господарювання при збереженні де-факто істот. конструкцій поперед. соц.-екон. системи.
Незважаючи на відмову від впровадження повного Г. в суверен. Україні і перехід до курсу реформування економіки на ринк. основі, певні інтереси керів. кіл України, їх недостатня наук.-політ. компетентність і самостійність, брак послідовності та цілеспрямованості не дали змогу подолати залишки політики повного респ. Г. і здійснювати екон. політику, яка оптимально відповідала б нац. інтересам України і враховувала досвід екон. розвитку передових країн світу.
Рекомендована література
Завантажити статтю
