ГОФШТЕ́ЙН Ілля Давидович (17(30). 11. 1916, Київ — 02. 06. 2002, м. Черкеськ, РФ) — геолог, геоморфолог. Син Д. Гофштейна. Доктор геолого-мінералогічних наук (1966). Учасник 2-ї світової війни. Урядові нагороди СРСР, Чехословач­чини. Закін. Київський університет (1938). Працював на виробництві (1945–46); у Карпат. н.-д. геол. ін­ституті (м. Борислав, 1946–53); в Ін­ституті геології і геохімії горючих копалин (1956–66, 1973–84) та Карпат. від­діл. Ін­ституту геофізики (1966– 73, 1995–97; обидва — Львів) НАНУ. 1953–56 пере­бував у заслан­ні (як син роз­стріляного «зрадника Вітчизни») у Новосибір. обл. (РФ), де працював у МТС. Від 1997 — у м. Черкеськ (РФ). Писав вірші, за­ймався малярством («Стихотворения, рисунки», Черкесск, 2003). Дослідж. у галузі геол. і геоморфол. структури Зх. України: страти­графія і літологія палеогенових і тріасово-юрських від­кладів Карпат, неотектоніка Бес­сарабії, Карпат і Волин.-Поділ. плити.