Гофштейн Ілля Давидович
ГОФШТЕ́ЙН Ілля Давидович (17(30). 11. 1916, Київ — 02. 06. 2002, м. Черкеськ, РФ) — геолог, геоморфолог. Син Д. Гофштейна. Доктор геолого-мінералогічних наук (1966). Учасник 2-ї світової війни. Урядові нагороди СРСР, Чехословаччини. Закін. Київський університет (1938). Працював на виробництві (1945–46); у Карпат. н.-д. геол. інституті (м. Борислав, 1946–53); в Інституті геології і геохімії горючих копалин (1956–66, 1973–84) та Карпат. відділ. Інституту геофізики (1966– 73, 1995–97; обидва — Львів) НАНУ. 1953–56 перебував у засланні (як син розстріляного «зрадника Вітчизни») у Новосибір. обл. (РФ), де працював у МТС. Від 1997 — у м. Черкеськ (РФ). Писав вірші, займався малярством («Стихотворения, рисунки», Черкесск, 2003). Дослідж. у галузі геол. і геоморфол. структури Зх. України: стратиграфія і літологія палеогенових і тріасово-юрських відкладів Карпат, неотектоніка Бессарабії, Карпат і Волин.-Поділ. плити.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Неотектоника Западной Волыно-Подолии. К., 1956; Неотектоніка і морфогенез Верхнього Придністров’я. К., 1962; Неотектоника Карпат. К., 1964; Методические рекомендации по сейсмическому районированию территории СССР. Москва, 1974 (співавтор); Геоморфологический очерк Украинских Карпат. К., 1995.
Завантажити статтю
Людина 
