ГОЦУ́ЛЕНКО Володимир Микола­йович (13. 07. 1943, Москва — 23. 03. 2015, Київ) — поет, журналіст. Чоловік Т. Полякової. Член Національної спілки журналістів України (1972) та Національної спілки письмен­ників України (1976). Закінчив Київський технологічний ін­ститут харчової промисловості (1971). Працював у періодичних ви­да­н­нях Одеси. У Києві: від­повід­альний секретар журналу «Барвінок» (1979–82), головний редактор журналу «Ранок» (1982–84) та видавництва «Молодь» (1984–94), завідувач українського від­ділу Інформаційного теле­графного агентства Росії (1994–96). Від 1996 — генеральний продюсер видавничого центру ЗАТ «Діорама». Писав російською мовою. Автор поетичних збірок «Музыка дождей» (К., 1972), «Время трав» (О., 1974), «Ромашковая улица» (О., 1978), «Взгляд» (К., 1981), «Однажды» (К., 1985), «Дорога к Пушкину» (К., 1987; Москва, 1989), «Талисман» (Москва, 1987), «Стихи» (К., 1989), «Знак Нострадамуса» (Москва, 1993), «Снег цвета боли» (К., 2003). У віршах Володимира Микола­йовича про людську гідність, коха­н­ня, тривоги сьогоде­н­ня — біо­графія поета, нашого сучасника. У Москві ви­йшли платівка «Дорога до Пушкіна» (1988; у виконан­ні Михайла Караченцова) та компакт-диск «Перед­чу­т­тя любові» (1994) із сучасними романсами Володимира Микола­йовича; телевізійний музичний фільм про Олександра Пушкіна «Романс про поета» (1993, «Останкіно») за сценарієм Володимира Микола­йовича. У Кримському українському музичному театрі (Сімферополь) по­ставлено ви­ставу-мюзикл «Колесо фортуни» (1993, режисер Віталій Булатова) також за сценарієм Володимира Микола­йовича.