Гринько Олександр Боніфатійович
ГРИНЬКО́ Олександр Боніфатійович (26. 09. 1919, с. Грибова, нині Лановец. р-ну Терноп. обл. — 09. 09. 2013, Львів) — актор. Народний артист УРСР (1990). Орден князя Ярослава Мудрого 5-го (1999), 4-го (2009) ступ. Закін. юрид. факультет Вільнюс. університету (1939), Київ. інститут театр. мистецтва (1963; викл. М. Єсипенко), навч. на мед. факультеті Львів. університету (1939). У 1939 обраний депутатом Нар. зборів Зх. України. 1940–41 — співак хор. капели «Трембіта» під керівництвом Д. Котка. 1941 заарешт. органами НКВС. Перебував у тюрмах, концтаборах у Саратов. обл., Комі АРСР, Краснояр. краї (РФ). Звільн. 1955, реабіліт. 1965. Від 1956 — актор Нац. укр. драм. театру ім. М. 3аньковецької (Львів). У підґрунті ролей Г. — не декларована, пережита, переболена, громадянська, ментальна позиція актора. Серед образів, створ. Г., — люди високого обов’язку, лицар. гідності. Написав автобіогр. повість «Білі ночі, чорні дні» (Л., 1997).
Додаткові відомості
- Основні ролі
- Ярослав («Фауст і смерть» О. Левади), Тухачевський («Коли мертві оживають» І. Рачади), Карпо («Суєта» І. Карпенка-Карого), Кривоніс («Богдан Хмельницький» О. Корнійчука), Командор («Камінний господар» Лесі Українки), Платон («Дикий Ангел» О. Коломійця), Капелан («Дами і гусари» А. Фредро), Залізняк («Гайдамаки» за Т. Шевченком), Кирило («Князь Данило Галицький» В. Босовича), О. Зілинський («Сестри Річинські» І. Вільде, Б. Антківа), Фірс («Вишневий сад» А. Чехова), Старий («Маргаритка» А. Салакру); у кіно — Дружинін («Осяяння», 1971, реж. В. Денисенко), Шеліберг («Карпати, Карпати...», 1976, реж. Т. Левчук), Левко Завадка («Провал операції “Велика Ведмедиця”», 1983, реж. А. Буковський; усі — Київ. кіностудія худож. фільмів ім. О. Довженка).
Рекомендована література
- Завадка Б. Ол. Гринько: Творчі портрети митців // Вільна Україна. 1972, 2 квіт.;
- Панич Р. Храм сповіді // Театр. бесіда. 1999. № 2(6); Бондар Б. Перебираючи намисто ролей // Там само. 2005. № 1(15); Веселка С. Його мистецька обітниця // Кіно-театр. 2006. № 1.