ГРИНЬО́В Борис Вікторович (01. 04. 1956, Харків) — фізик, колекціонер і меценат. Брат М. Гриньової. Кандидат фізико-математичних (1985), доктор технічних (1994) наук, професор (1998), академік НАНУ (2006). Заслужений діяч науки і техніки України (1998). Державна премія України в галузі науки і техніки (1996), премії імені В. Курдюмова (2004) та імені В. Трефілова (2010) НАНУ. Повний кавалер ордена «За заслуги» (2006, 2009, 2013), орден князя Ярослава Мудрого 5-го (2017) та 4-го (2021) ступенів. Закінчив Харківський університет (1978), де від­тоді з пере­рвою й працює: від 2007 — завідувач кафедри фізики кри­сталів. Від 1987 — у НТК «Ін­ститут монокри­сталів» НАНУ (Харків): 1992–93 — завідувач лабораторії роз­робки нових матеріалів і кон­струкцій для сцинтиляційної техніки, від 1993 — вчений секретар, від 1994 — за­ступник директора з наукової роботи, від 1995 — директор Від­діле­н­ня лужногалоїдних кри­сталів, 1996–2002 — директор Ін­ституту монокри­сталів, генеральний директор концерну, 2002–10 та від 2018 — директор Ін­ституту сцинтиляційних матеріалів. 1997–99 — за­ступник Міністра України у справах науки і технологій. Від 2000 — радник Міністра освіти і науки України, 2001–02 — радник Віце-премʼєр-міністра України. Член Національної комісії України у справах ЮНЕСКО (від 1998). У 2010 — голова Державного комітету України з питань науково-технічного та ін­новаційного роз­витку, 2010–11 — перший за­ступник голови Державного комітету України з питань науки, ін­новацій та інформатизації, 2011–14 — перший за­ступник голови Державного агентства з питань науки, ін­новацій та інформації України, 2014–17 — директор Державного фонду фундаментальних досліджень України. Пред­ставник України в ЦЕРН (Швейцарія; від 2017). Головний редактор науково-технічної серії моно­графій «Функціональні матеріали для науки і техніки. Стан і пер­спективи роз­витку». 

Основними напрямами наукової діяльності є ви­вче­н­ня фундаментальних властивостей сцинтиляційних матеріалів, пошук нових сцинтиляторів, роз­робле­н­ня приладів і при­строїв на їх основі для різних галузей за­стосува­н­ня. Разом із А. Бояринцевим організував в Україні виробництво особливо чистих солей для монокри­сталів, роз­робив і впровадив технології вирощува­н­ня великогабаритних сцинтиляційних монокри­сталів та пластмасових сцинтиляторів для екс­периментів з фізики високих енергій, зокрема на замовле­н­ня ЦЕРН, роз­робив технологію виготовле­н­ня пластмасових сцинтиляторів методом 3D-друку. Разом із І. Тупіциною провадить дослідже­н­ня з роз­робле­н­ня нових сцинтиляційних матеріалів для екс­периментів з пошуку «темної матерії» і по­двійного β-роз­паду. Разом із О. Сідлецьким роз­робляє удосконалені оксидні сцинтилятори зі швидким від­гуком для апгрейду Великого адрон­ного колайдеру у ЦЕРН. Зібрав одну з найбільш пред­ставницьких в Україні колекцій, яка нараховує понад 4000 живописних і графічних творів середини 19 — початку 20 ст., а також вітчизняного мистецтва від шістдесятників до нині. Колекція Бориса та Тетяни Гриньових належить до 15-ти найві­домих колекцій України. За його сприя­н­ня ви­дано книгу О. Судакова «Порт­рет земли» (Х., 2004), буклети ви­ставок; організовано акцію «Шляхами Васильківського: по­гляд через столі­т­тя» (2004–06) та ін. Укладено каталоги «Passinato. Живопись и графика из кол­лекции Б. В. и Т. В. Гриневых» (Х., 2006), «Три художні генерації в колекції Тетяни та Бориса Гриньових» (Х., 2016). Під його редакцією був складений довід­ник «Під­писи і моно­грами художників України», який тричі пере­ви­дано.