Гринюк Лесь

ГРИНЮ́К Лесь (Олекса Якимович; псевд. і крипт.: Лесь Гринюк, Вільшанський Стефан, Віль, Лесь Гр..., Л. Гриник, Ст. В., Гр. Лесь, Г., Л. Г., лг. св. та ін.; 25. 03. 1883, с. Воскресинці, нині Коломий. р-ну Івано-Фр. обл. — 07. 08. 1911, там само) — журналіст, письменник і перекладач. Навч. на філос. факультеті Львів. університету. Працював ред. г. «Поступ» (1903–04, Коломия), де опублікував низку творів укр. авторів, а також власні публіцист. статті на політ. і культ.-просвітн. теми (зокрема «Перелітні птахи», 1903, ч. 38; «Жінкам освіти!», 1903, ч. 39), літ.-крит. розвідки («Про Василя Стефаника», 1904, ч. 15–21, 23), оповідання, образки, етюди, у яких продовжив соц. мотиви представників «Покутської трійці» (кращі з них видані окремою кн. «Весняні вечори», Коломия, 1904; К.; Ляйпциґ, 1920), вірші, поезії у прозі («Вечірня година», 1904, ч. 43; «Над Вифлеємським вертепом», 1904, ч. 51). Автор перекладів «Так мовив Заратустра» Ф. Ніцше, «Тарас Бульба» М. Гоголя, «Воля» і «Сміх» Л. Андреєва, «Новоженці» Б.-М. Б’єрнсона, які виходили у популяр. серії «Загальна бібліотека» (Коломия, Чернівці).

Рекомендована література

1. Українська новелістика кінця ХІХ — початку ХХ ст.: Оповідання, новели, фрагментарні форми. К., 1989;
   Google Scholar Internet
2. Спалах блискавки: Слово про Леся Гринюка (статті, есе, новели, спогади). Коломия, 1994;
   Google Scholar Internet
3. Качкан В. Гринюк Олекса Якимович // Укр. журналістика в іменах. Л., 1996. Вип. 3;
   Google Scholar Internet
4. Гуменюк Н. «...Смуток безмірний у душі» // Буковин. журн. 2005. № 2–3.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю