ГРИНЮ́К Лесь (Олекса Якимович; псевд. і крипт.: Лесь Гринюк, Вільшанський Стефан, Віль, Лесь Гр..., Л. Гриник, Ст. В., Гр. Лесь, Г., Л. Г., лг. св. та ін.; 25. 03. 1883, с. Воскресинці, нині Коломий. р-ну Івано-Фр. обл. — 07. 08. 1911, там само) — журналіст, письмен­ник і пере­кладач. Навч. на філос. факультеті Львів. університету. Працював ред. г. «По­ступ» (1903–04, Коломия), де опублікував низку творів укр. авторів, а також власні публіцист. стат­ті на політ. і культ.-просвітн. теми (зокрема «Пере­літні птахи», 1903, ч. 38; «Жінкам освіти!», 1903, ч. 39), літ.-крит. роз­відки («Про Василя Стефаника», 1904, ч. 15–21, 23), оповіда­н­ня, образки, етюди, у яких продовжив соц. мотиви пред­ставників «Покутської трійці» (кращі з них ви­дані окремою кн. «Весняні вечори», Коломия, 1904; К.; Ляйпциґ, 1920), вірші, поезії у прозі («Вечірня година», 1904, ч. 43; «Над Вифлеємським вертепом», 1904, ч. 51). Автор пере­кладів «Так мовив Заратустра» Ф. Ніцше, «Тарас Бульба» М. Гоголя, «Воля» і «Сміх» Л. Андреєва, «Новоженці» Б.-М. Бʼєрнсона, які виходили у популяр. серії «Загальна бібліотека» (Коломия, Чернівці).