Гринюк Юрій Михайлович

ГРИНЮ́К Юрій Михайлович (1891, с. Воскресинці, нині Коломий. р-ну Івано-Фр. обл. — 03. 12. 1937, побл. м. Медвежьєгорськ, Карелія, РФ) — поет. Навч. у Львів. університеті (1913–14). Від 1914 — в австро-угор. армії. Засудж. до 6-ти місяців увʼязне­н­ня у військ. фортеці за те, що роз­давав солдатам власні сатир. та антивоєн­ні вірші. Покара­н­ня від­бував у м. Куфштайн в Тиролі (Австрія). 1915 направлений на лікува­н­ня в м. Ін­нсбрук (Австрія), оздоровчі табори Чехії та Угорщини. 1917 ви­знаний придатним до канцеляр. служби, направлений до Львова. 1918 повернувся до Коломиї. Член літ. організації «Зх. Україна». Автор зб. віршів «В кривавому танці» (Коломия, 1919), новел (друкував у періодиці, зокрема у ж. «Добра новина»). Заарешт. у серпні румун. службою без­пеки, пере­даний польс. владі. Після втечі з увʼязне­н­ня прибув до м. Камʼянець-Подільський (нині Хмельн. обл.), вступив на службу до уряду УНР. На­прикінці 1919 при­знач. нач. від­ділу політ. інформації у Він­ниці. Після приходу у січні 1920 більшовиків Г. пере­йшов на їхній бік. Після організації на Сх. Поділ­лі Галиц. парткому спів­працював із губерн. ЧК; у ред. г. «Червоний стрілець». У період пере­бува­н­ня УГА у складі Червоної армії служив при штабі. У квітні потрапив у полон до поляків, пере­бував у вʼязницях, утік. Працював у держ. установах Він­ниці, за­ймався українізацією. Від 1929 — викладач української мови у навч. закладах. На­прикінці 20-х — на поч. 30-х рр. подав у видавництво «Зх. Україна» поет. зб. «У світ за-очі», «Залізом спів­аю» (не на­друк., рукописи — у фонді видавництва у ЦДАМЛМ). 10 лютого 1933 заарешт. органами ГПУ, 27 жовтня того ж року засудж. до 10-ти р. таборів за участь у «Поділ. філії УВО». Покара­н­ня від­бував у Карелії, де працював на лісобіржі. 1937 заарешт. за звинуваче­н­ням у ворожому ставлен­ні до заходів партії, рад. уряду та провокації. 20 листопада засудж. до роз­стрілу. Реабіліт. 1989.

Завантажити статтю