Колядко Микола Миколайович
КОЛЯ́ДКО Микола Миколайович (17. 12. 1951, Запоріжжя — 15. 02. 1999, там само) — живописець, графік і монументаліст. Чоловік Н. Колядко. Член НСХУ (1987). Закін. Дніпроп. художнє училище (1972; майстерня В. Загубибатька). Працював у Запоріжжі: у живопис.-монум. цеху худож.-вироб. комбінату (1975–91); викл. Центру профес.-тех. освіти (1996–97). Учасник обл., всеукр. та міжнар. виставок від 1978. Персон. — у Запоріжжі (1994, посмертна — 1999). Для творчості К. характерні колірна мінливість, лінійна виразність, символічна наповненість і філософічність, а також звернення до європ. та укр. істор. тематики. Окремі роботи зберігаються у Запоріз. ХМ, Ізмаїл. картин. галереї (Одес. обл.).
Додаткові відомості
- Основні твори
- графіка — «Натюрморт», «Автопортрет», «Жінка з півнем» (усі — 1970), «М. Бережненко» (1980), «Жінка і цап», «Художник» (обидва — 1990); живопис — «Вела коня по лужку» (1975), «Чекання» (1985), «За селом», «Жіноча розмова» (обидва — 1987), «Крадіжка квітів» (1988), «Вечірні плітки», «Різдвяний гість» (обидва — 1989), «Україна. Рік 1933», «Кошовий І. Сірко» (обидва — 1990), «Коник мій сивий» (1991), «Запах м’яти», «Весна в Криму», «Козацька пісня» (усі — 1992), «Ранкові птахи», «Подих моря» (обидва — 1995), «Дружина гетьмана», «Страта Дон Кіхота» (обидва — 1996), «Вечір на Маковія», «Козацька розвідка в степу», «Козаки гуляють» (усі — 1998), «Збір урожаю», «Доля» (обидва — 1999).
Рекомендована література
- Микола Колядко (1951–1999): Буклет. З., 1999;
- Лозов’юк А. Після ювілею, що не відбувся // ОМ. 2004. № 3.
Фотоілюстрації
Людина 
