Гриценко Іван Єфремович
ГРИЦЕ́НКО Іван Єфремович (бл. 1885 — 1936, м. Ізмаїл, нині Одес. обл.) — співак (драматичний тенор). Чоловік О. Грозовської. Вокал. освіту здобув приватно у Л. Донського (Москва). Соліст опер: С. Зиміна (1909–10), Київ. (1910–11), Харків. (1912–13), Тифліс. (нині Тбілісі, 1913–14), Одес. (1911–12, 1916–19); Нар. дому у Петрограді (нині С.-Петербург, 1914–16). У 1911, 1914 на фірмі «Екстрафон» (Київ) записав 36 творів, зокрема пісні «Повій, вітре, на Вкраїну», «Дивлюсь я на небо», «Ой не шуми, луже», «Сонце низенько», а також низку романсів М. Глінки, В. Заремби, М. Лисенка. 1919 через хворобу залишив сцену й переїхав до Ізмаїла.
Додаткові відомості
- Основні партії
- Андрій, Герман («Мазепа», «Пікова дама» П. Чайковського), Самозванець («Борис Годунов» М. Мусоргського), Собінін («Життя за царя» М. Глінки), Садко (однойм. опера М. Римського-Корсакова), Радамес, Манріко, Ернані («Аїда», «Трубадур», «Ернані» Дж. Верді), Каніо («Паяци» Р. Леонкавалло), Самсон («Самсон і Даліла» К. Сен-Санса), Рауль («Гуґеноти» Дж. Мейєрбера), Турідду («Сільська честь» П. Масканьї), Хозе («Кармен» Ж. Бізе).
Рекомендована література
- Лисенко І. Третє повернення Івана Гриценка // ГУ. 1996, 22 лют.;
- Українські співаки у спогадах сучасників. К., 2003.
Завантажити статтю
Світ-суспільство-культура 
