Грицик Людмила Василівна

ГРИ́ЦИК Людмила Василівна (09. 05. 1946, смт Андрушівка, нині місто Житомир. обл.) — літературознавець і перекладачка. Доктор філологічних наук (1992), професор (1995). Премія ім. А. Кримського НАНУ (1996). Закін. Київ. і Тбіліс. університети (обидва — 1970). Відтоді працює у Київ. університеті: 1991–93 — завідувач кафедри сходознавства, від 1995 — професор кафедри теорії літ-ри та компаративістики, водночас від 1992 — завідувач відділу порівнял. дослідж. Інституту українознавства цього Університету. Досліджує історію розвитку компаративістики в Україні, міжліт. взаємини 19–20 ст., проблеми худож. перекладу, сходознавства. Осн. наук. праці: «Світ високої радості. Поезія Г. Абашідзе» (1975), «Проза Нодара Думбадзе» (1983), «Орієнталістика А. Кримського в українському літературному процесі початку ХХ ст.» (1994), «Матеріали до вивчення літератур Зарубіжного Сходу: Хрестоматія у 2 кн.» (2001–03), «Зарубіжна література (Мат. до вивчення літ-р Сходу)» (2006). Переклала з груз. мови низку поезій і казок, що увійшли до видань «Сонячне гроно: Антологія молодої груз. поезії» (1970), «Дочка сонця: Груз. нар. казки» (1977), «Грузинське радянське оповідання» (1986); романи «Сьоме небо» Г. Панджикідзе (1972), «Місячна ніч» Н. Цулеїскірі (1982); повість «Ікалтойські хлопчики» Л. Мрелашвілі (1975). Переклади Г. з білорус. мови повістей О. Василевич, А. Далідовича, низки оповідань опубл. в антологіях «Сучасна білоруська повість», «Рідня: Оповідання молодих білорус. письменників» (обидві — 1980). Усі праці й переклади Г. видані у Києві.

Завантажити статтю