ГРИ́ЦИК Людмила Василівна (09. 05. 1946, смт Андрушівка, нині місто Житомир. обл.) — літературо­знавець і пере­кладачка. Доктор філологічних наук (1992), професор (1995). Премія ім. А. Кримського НАНУ (1996). Закін. Київ. і Тбіліс. університети (обидва — 1970). Від­тоді працює у Київ. університеті: 1991–93 — завідувач кафедри сходо­знавства, від 1995 — професор кафедри теорії літ-ри та компаративістики, водночас від 1992 — завідувач від­ділу порівнял. дослідж. Ін­ституту україно­знавства цього Університету. Досліджує історію роз­витку компаративістики в Україні, між­літ. взаємини 19–20 ст., про­блеми худож. пере­кладу, сходо­знавства. Осн. наук. праці: «Світ високої радості. Поезія Г. Абашідзе» (1975), «Проза Нодара Думбадзе» (1983), «Орієнталістика А. Кримського в українському літературному процесі початку ХХ ст.» (1994), «Матеріали до ви­вче­н­ня літератур Зарубіжного Сходу: Хрестоматія у 2 кн.» (2001–03), «Зарубіжна література (Мат. до ви­вче­н­ня літ-р Сходу)» (2006). Пере­клала з груз. мови низку поезій і казок, що уві­йшли до ви­дань «Сонячне гроно: Антологія молодої груз. поезії» (1970), «Дочка сонця: Груз. нар. казки» (1977), «Грузинське радянське оповіда­н­ня» (1986); романи «Сьоме небо» Г. Панджикідзе (1972), «Місячна ніч» Н. Цулеїскірі (1982); повість «Ікалтойські хлопчики» Л. Мрелашвілі (1975). Пере­клади Г. з білорус. мови повістей О. Василевич, А. Далідовича, низки оповідань опубл. в антологіях «Сучасна білоруська повість», «Рідня: Оповіда­н­ня молодих білорус. письмен­ників» (обидві — 1980). Усі праці й пере­клади Г. ви­дані у Києві.