Гричук Георгій Анатолійович

Визначення і загальна характеристика

ГРИЧУ́К Георгій Анатолі­йович (09. 09. 1915, м. Феодосія, нині АР Крим — 19. 08. 1999, Київ) — кіно­оператор. Член НСКінУ (1960). Від 1930 був учнем кінолабораторії студії «Культурфільм», згодом — лаборантом студії «Мосфільм», художником і оператором мультцеху Центр. студії хронікально-докум. фільмів. Одночасно навч. у Моск. ін­ституті образотвор. мистецтв (1939–46). У 1944–68 — гол. художник і оператор комбінов. зйомок студії «Укркінохроніка», згодом — оператор комбінов. зйомок Київ. кіностудії худож. фільмів ім. О. Довженка. Брав участь у створен­ні фільмів: «Роз­гром німецьких військ під Москвою» (1942), «Кавказ» (1943), «Битва за нашу Радянську Україну» (реж. О. Довженко), «Всенародне свято» (обидва — 1944), «Донбас», «Дні­проГЕС» (обидва — 1946), «Україна від­роджується» (1947), «Львів — радянський» (1948), «На ланах України» (1949), «Здобуток Жовтня» (1950), «Навіки разом» (1954), «З кіно­апаратом по Кракову» (1955), «Україна на Брюс­сельській ви­ставці» (1958), «Місто металургів» (1960), «Ми любимо небо» (1965), «Влас Чубар» (реж. О. Косинов), «Командарм Дибенко», «Кораблі не вмирають» (реж. М. Юдін; усі — 1966), «400 біо­графій», «Україна. Рік 1967» (обидва — 1967), «Хліб і сіль» (1970), «Народжена революцією» (1974–77, 10 серій, т/ф; обидва — реж. Г. Кохан), «Ін­спектор карного роз­шуку» (реж. С. Цибульник), «Захар Беркут» (реж. Л. Осика), «Веселі Жабокричі» (реж. В. Іванов), «17-й транс­атлантичний» (реж. В. Довгань), «Людина у прохідному дворі» (4 серії, т/ф, реж. М. Орлов; усі — 1971), «Ні пуху, ні пера» (1973, реж. В. Іванов), «Анна і Командор» (реж. Є. Хринюк), «Білий башлик» (реж. В. Савельєв; обидва — 1974), «Хвилі Чорного моря: Біліє парус одинокий» (реж. А. Войтецький), «Канал» (реж. В. Бортко; обидва — 1975), «Театр неві­домого актора» (1976, реж. М. Рашеєв), «Женці» (1978, реж. В. Денисенко), «Від Бугу до Вісли» (1980, реж. Т. Левчук).

Є. Н. Махтіна, О. Б. Парфенюк

Завантажити статтю