ГРИША́ЄВ Ігор Олександрович (25. 02. 1929, містечко Щербинівка, нині м. Дзержинськ Донец. обл. — 05. 04. 1991, Харків) — фізик. Чоловік І. Гребен­ник. Доктор фізико-математичних наук (1972), професор (1974). Державна премія СРСР у галузі н. і т. (1979). Закін. Харків. університет (1952). Працював 1950–81 у Харків. фіз.-тех. ін­ституті (ст. н. с., кер. від­ділу при­скорювачів); 1981–84 — завідувач кафедри фізики Харків. ін­ституту радіо­електроніки; 1984–91 — професор кафедри автоматики і телемеханіки Харків. інж.-пед. ін­ституту (нині Укр. інж.-пед. академія). Наук. діяльність: екс­перим. дослідж. ліній. при­скорювачів електронів великої енергії, фізика атом. ядра та косміч. променів. Роз­робив методи стабілізації пучка електронів, що дало змогу збільшити гранич. струм. Ініціював створе­н­ня нового наук. напряму — екс­перим. дослідж. фізики взаємодії зарядж. часток із монокри­сталами. Під керівництвом і за участі Г. від­крито ефект ка­налюва­н­ня позитронів з енергією 1 ГеВ у монокри­сталах; створ. при­скорювачі електронів на 300 МеВ та 2 ГеВ.