Гришко Григорій Григорович
ГРИШКО́ Григорій Григорович (26. 11. 1919, м. Яготин, нині Київ. обл. — 04. 06. 2005, м. Коломия, похов. у м. Снятин Івано-Фр. обл.) — поет. Член НСПУ (1998). Навч. у Київ. (1938–41), закін. Станіслав. (нині Івано-Франківськ, 1960) пед. інститути. Учасник 2-ї світової війни. Бойові нагороди. Працював інспектором (1946–49), зав. відділів нар. освіти в Івано-Фр. обл. (1961–63), дир. шкіл у м. Снятин. 1979–2003 — старший науковий співробітник Худож.-мемор. музею В. Касіяна у Снятині. Друкувався від 1937. Автор поет. зб. «Ти любов моя» (Станіслав, 1961), «Сповідь» (Снятин, 1993); поеми «Серце Довбуша» // «Ленін. правда», 1985. Лірич. герой поезій Г. — людина, яка пережила криваві роки 2-ї світової війни, боролася за свободу і незалежність України, залюблена у красу рідного краю, оптимістично налаштована. На вірші Г. створено низку пісень.
Рекомендована література
- Дніпровський Ю. Хвилююча зустріч // Червоний прапор. 1958, 18 лип.;
- Непорожній О. Пісні з Покуття // Колгоспне село. 1961, 4 серп.
Завантажити статтю
Людина 
