ГРИШКО́ Микола Микола­йович (06(19). 01. 1901, Полтава — 03. 01. 1964, Київ) — генетик, ботанiк, селекціонер. Доктор сільськогосподарських наук (1936), професор (1937), академік АН УРСР (1939). Державні нагороди СРСР. Закiнчив Полтавський (1925) та Київський (1926) сільськогосподарські ін­ститути. Працював викладачем Майнiвського сільськогосподарського технiкуму (нині Бобровицького р-ну Чернігівської обл., 1925–29); доцент Сумського ін­ституту буряківництва (1930) та Чернігівського ін­ституту технічних культур (1931), який 1932 був пере­ведений у м. Глухів Сумської обл. і реорганізований спочатку в Ін­ститут прядильних культур, а згодом у Глухівський сільськогосподарський ін­ститут (1937–39 — завідувач кафедри генетики, селекції і насін­ництва); водночас 1932–39 — один з організаторів та завідувач вiд­дiлу генетики i селекцiї ВНДI конопель (нині Ін­ститут лубʼяних культур УААН, м. Глухів). 1939– 44 — директор Ін­ституту ботаніки АН УРСР (Київ); від 1944 — засновник і 1-й директор, від 1959 — науковий спів­робітник Центрального республіканського ботанічного саду АН УРСР (нині Національний ботанічний сад ім. М. Гришка НАНУ), якому 1991 присвоєно його імʼя; водночас від 1939 — професор кафедри генетики Київського сільськогосподарського ін­ституту, 1944–48 — завідувач кафедри селекції і генетики рослин Київського університету. 1940–44 — голова Від­ділу біо­логічних наук, 1945–48 — голова Від­ділу сільськогосподарських наук АН УРСР.

Наукові дослідже­н­ня присвячені пита­н­ням генетики, селекції, акліматизації та інтродукції рослин. Описав культурну флору Пів­нічного Лiсо­степу. Досліджував бiологiю конопель, зокрема статевий диморфiзм i дiагностику статi, можливостi регулюва­н­ня статі, карiологiю, генетику та пита­н­ня еволюцiї статi, полiморфiзм та природу однодомностi, можливiсть подола­н­ня дводомностi та роз­дiл. статевостi конопель. Пiд керівництвом Гришка роз­роблено науковий проект Ботанічного саду; об­ґрунтовано ботан.-гео­графічні принципи закладе­н­ня його колекцій, які згодом за чисельністю досягли рівня найбільших європейських ботанічних садів; зроблено значний внесок у роз­виток селекції та акліматизації різноманітних рослин. Був головою Українського від­діле­н­ня Всесоюзного сільськогосподарського товариства (1940–48).